SITE LOGO
Чт, 07.11.2024, 10:53
Меню сайта
Наш опрос
Дайте оцінку сайту української поезії
Всего ответов: 607
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 1531-1560
Страницы: « 1 2 ... 50 51 52 53 54 ... 176 177 »

avatar
Межі досконалості немає... Вірш після "реставрації" зазвучав значно краще.
Та раджу на майбутнє, Вячеславе, намагайтеся не вдаватися так часто до повторень, як от - "Я пам'ятаю та все марно, Я пам'ятаю нашу зустріч, І час розлуки пам'ятаю"... не лінуйтесь урізноманітнювати свої емоції у віршах.
Хай щастить!
avatar
Нехай твоя кімната іскриться лише від щастя, нехай її заливають лише повені любові!
avatar
Та це я щойно Роксолані відписала такий коментар на її вірша, "я іду" випливає з тексту... а зайвий "заповіт" ніколи не зашкодить, їх у мене вже багато...
avatar
Здоровеньким хай онук
Ваш росте швиденько,
У обіймах рідних рук,
На потіху Неньки!
avatar
Тоді я тішуся... s-9
avatar
А чого так, куди слова поділися?... ;)
avatar
Я теж іду,
Здіймаючи угору
Незримі крила, прагнучі увись,
Підношу погляд в небо неозоре,
Де янгол білий крилами огорне
Мене колись…
А ти будуй
Свій Храм душі і світла,
Вимощуй шлях до правди і добра.
Допоки тут – хай в серці твому квітне
Любов ясна, що стане ліком світу,
Виточуй рай!
Жени біду,
Залиш усі тривоги,
Хай тінь образ розчинить сяйво зір.
Бурхливий плин чекає за порогом,
Ти ж не впускай у душу лиш одного –
Гірких зневір.
Дощі пройдуть,
Душі зміцніють крила -
Для нових злетів, звершень і звитяг.
Усі образи світу ми простили,
І ніжно нас несе на своїх хвилях
Ріка життя…
avatar
У цей мотив
Вслухайся ти,
Впусти
Його у серце.
Життєвий плин
Зведе мости,
Лети
У вир інерцій!
avatar
Легко і весняно, сподобалося! happy4
avatar
Нехай шлях долі встеляють зорі,
А не колюче для серця терня,
Хай твоє слово зростає зерням
Добра й любові вже дуже скоро!
avatar
Я не прошу тебе вернуть,
Бо знаю, це вже неможливо,
Я прагну лиш тебе забуть,
Та голос твій - у шумі зливи...

Вячеславе, на звання майстра я не претендую, а раджу лише трохи урізноманітнити палітру вірша, ось хоча б у такому дусі...
avatar
"Я не прошу вернуть тебе,
Я знаю це вже неможливо,
Я хочу лиш забуть тебе,
На жаль це також неможливо."...
Гадаю, що тут зайве повторення двічі куплета, у якому ще й до того ж дублюється через рядок "тебе і неможливо", раджу ще помізкувати, адже наша мова така багата словами і образами...
Надто багато повторень, що розчиняє зміст і псує загальне сприйняття вірша.
avatar
Деколи мовчання буває більш промовистим, аніж потоки порожніх, фальшивих слів... на все свій час...
Сподобалось, Наталочко!
avatar
Дякую, Наталочко, за розуміння!
avatar
Ці слова колись давно, напевно років 9 тому, промовляла перед багатотисячним віче з нагоди відкриття пам*ятника Чорноволу у Золочеві (перший на той час в Україні), тисячі людей з"Їхалося тоді з цілої України, були часи...
avatar
Дякую, Андрію!
avatar
Та я звеличень не бажаю,
Лише рясного урожаю
З добра, любові, звершень нових...
Ти теж міцній і будь здоровий!
avatar
Хай прозрівають всі народи
Й живуть в любові, мирі й згоді!
avatar
Які думки оптимістичні...
Тоді не бійся йти у вічність,
Падінь не бійся і знесилень,
Зневіру й відчай - геть в могилу,
Щомить гартуй для лету крила!
avatar
Спішити, може, й не потрібно - а треба жити так, щоб гідно
Нести свого хреста на плечах і не зриватись в порожнечі...
avatar
Дякую, пані Катерино, переконана, що Ви розумієте, про що тут мова...
avatar
Миколко, дуже добра у тебе вийшла казка, лиш не полінуйся ще раз вичитати текст і повиправляти помарки, відкоригувати відступи між словами і реченнями, аби все не зливалося в одне слово.
avatar
Дякую, пане Іване!
avatar
"Правди, котрі не існують" - потрібно створити,
Снами одними Ти душу ніяк не наситиш,
Мислити так, аби мрії здійняли крилята,
Серцем омріяну Жінку свою відшукати...
avatar
Мабуть, так і є... Дякую Вам!
avatar
Вірю, що така щира молитва неодмінно буде почутою.
Сподобалось, Іванку!
avatar
Правди дорога терниста... Він подолав її сміло,
Тільки душа його чиста світу коритись не вміла.
Надто ж він був невгамовний, міг за ідею померти,
Мріями світлими повний, духом гарячий і впертий.
Вража система за ґрати марно його посадила,
Волю не вдалось зламати - тільки розправило крила.
Виборов волю для Неньки, мрії, здається, сповнились,
Та завдяки вороженькам серце Героя спинилось...
Духом твоїм, Чорноволе, навіть по смерті живемо,
В серці біль втрати нам коле, але вперед ми ідемо.
Хай же твої, В’ячеславе, мрії реальністю стануть,
Волю здобудем і славу, а вороженьки - хай кануть!

Правди дорога терниста... Нині не кожен здолає.
Хай же сьогодні врочисто слава Герою лунає!
avatar
Знаєш, Роксоланочко, моя реальність, з якою приходиться стикатися ( у професії та й у житті загалом) пронизана далеко не світлим і чистим, а навпаки... це я в такий спосіб ("світлими віршами") нейтралізовую негативні впливи реальності...
avatar
Такі настрої частенько зустрічаються у моїх віршах, колись це було дуже часто, нині рідше... а цей вірш родом трохи з минулого, лиш нині "дошліфований" п"ятиряддям, щось схоже вітри весняні й справді навіяли...
avatar
Дякую, Іванку, що завітав і прочитав!
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz