Пане Олеже, Ваш вірш дуже глибокий, рясно всипаний зернами мудрості і заслуговує високої оцінки. Єдине, що я хотіла б Вам порадити стосовно його подачі - при друкуванні вірша у графі "Короткий опис" не давати повний текст, а лише кілька знакових на Ваш погляд фраз, які б доносили коротко суть вірша (наприклад - "Ти – становий титан, герой, трибун – Людина – єдине, що створив єдиного Господь ...), бо повний текст погано сприймається на загальній сторінці віршів, а ще пробуйте трохи збільшити шрифт чи дати колір буквам, аби текст не зливався і візуально краще виглядав, подивіться, як це роблять інші поети. Ви можете ще відредагувати вірш у будь-який час. З повагою, Н.К.
Ми були знайомі особисто, зустрічалися на відкриттях пам"ятників Чорноволу, де я виступала зі своїми віршами, на презентаціях книг Чорновола, а у вересні минулого року, коли у Львові презентували чергову книгу про В'ячеслава Чорновола, я зустрічалася з донькою Атени Пашко Іриною та сестрою В'ячеслава Чорновола Валентиною, навіть передала для п.Атени свою збірку з дарчим надписом... Вічна їй пам"ять!
Кожна людина колись у житті Собі задає це питання - Поезія: що це - мистецтво чи ні, А, може, словесне змагання? Поезія: що це - гра слів і думок, Що виклав поет на папері, А, може, до Вічності ще один крок, Чи, навіть, до Істини двері? Поезія: що це? Ніяк не збагну, Чому лише вибрані в змозі Так влучно і мудро нам думку свою Подати у римі, не прозі? Чому тільки вибрані можуть творить Безсмертні для людства шедеври, Й коли все навколо у мороці спить, Поезія – всесвіту нерви? Питання лишились: чому та й чому? Сама я цього не здолаю. Лиш знову щоночі я вірші пишу, До Істини шлях прокладаю... (2000р)
Вітаю Вас, пане Вячеславе, на нашому сайті, сподіваюсь, що Вам буде цікаво і затишно проводити час у нашому анумівському гурті!
Ваш вірш актуальний, як і багато років поспіль, адже тема єдності нашого народу болить кожного небайдужого українця. Пригадую 2004 рік, коли Схід та Захід злилися в єдиному пориві змінити життя на краще, тоді ці штучно створені "протилежності" наче стерлися, та на превеликий жаль, не на довго... Після прочитання Вашого вірша мені згадався мій, написаний в ці роки...
Ми всі були освячені Майданом, До нього ми – покірні, мов воли. Майдан зцілив добром всі наші рани, Звільнивши від наруги і хули.
Від Заходу й до Сходу Україна У прагненні свободи піднялась. Збагнув народ, що сила він єдина, Яка прорве тенета всіх нещасть.
Теплом душі ми грілися в негоду, Вогнем мільйонів звільнених сердець... Чому ж тепер, здобувши скарб свободи, Його так легко зводим нанівець?!
Віки терпінь – дорога України, Якою на Майдан вона пройшла. Хіба за рік можливі кращі зміни, Як все довкруг сплюндроване до тла?!
Не можем допустити знов розбрату, Бо меч ворожий досі ще висить. Так легко нас загнати знов за грати, Та потім як Вкраїну воскресить?!
Я знаю – завдяки лише Майдану Ми вперше за віки з колін звелись. Не зрадьмо те, що нам Майданом дане, Бо дуже пошкодуємо колись.
Ніхто не знав, чи був Майдан востаннє? Нам долі незбагнені віражі. Згадаймо силу нашого єднання І дух Майдану в серці збережім!
Якщо Майдан у кожнім буде жити – Здолаєм ми найважчі з перешкод І гордо зможем світу заявити – Великий ми, нескорений народ!!!
Зустрілись закохані очі – Слова всі замовкли у мить. Пітьму найтемнішої ночі Спроможна любов освітить. Закохане серце зуміє Без слів промовляти пустих. Хто любить – усе розуміє, Кохання – дарунок святих. Як стрінуться губи коханих – Нектару п’янкіше нема, Ідуть по дорогах незнаних, Їм навіть зима – не зима. Як стрінем свою половину – Мов ближчі до Бога стаєм, Що маєм найкраще – до згину Коханим своїм віддаєм!
Втомилася душа від самозречень, Від самоти і від самопоборень, Від кроків в прірву, часто недоречних. Я нині не така, як була вчора! Від поглядів втомилась каламутних, Лукавих слів із вуст, брехнею хворих. До істин повертаюся забутих – Я нині не така, як була вчора! В тенетах болю більше не зостанусь, Бо серце рветься в далеч неозору, Де острів мого щастя за туманом. Я нині не така, як була вчора! В моїх світах не буде більше фальші, Не буде лицемірства й зрад потворних. Позбудуся страхів і йтиму дальше – Я нині не така, як була вчора! Слідів від горя в серці не залишу, У далеч відлетіли круки чорні. Піднімусь на одну сходинку вище – Я нині не така, як була вчора! В душі віднині житиме лиш спокій, Любов мені додасть наснаги й гарту, Упевнено сягну вершин високих – Я нині не така, як буду завтра! В душі моїй, здається, ціле море Від сліз гірких, вони ж того не варті. Сьогодні я вже інша, ніж учора, Але ще не така, як буду завтра...
Не слід боятись почуттів, Без них життя – земля без неба, Як птах без крил, без звуку спів, Без них людина – мов амеба. Не слід боятись почуттів: Любові, радості, кохання. Цей світ ніколи б не прозрів, Не взнавши щастя і страждання. Не слід боятись почуттів, Любіть, радійте і кохайте, І не шкодуйте добрих слів, І серце ближнім віддавайте!
Ми всі живемо на межі, Межі між світлом і пітьмою, Душа віками йде сумною - Жита' навколо ж бо чужі... Лише думками в небо линем, Втомились душі під хрестами, Шепочем спраглими вустами: "Прозрій, Людино!"...
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('