Оскільки "жінка – це ще й тонка та чутлива натура, якій потрібні піклування та ласка" - вона б дуже хотіла, аби до неї ставилися "з особливою турботою та любов*ю" не лише один день у році. Любі чоловіки, шануйте і бережіть своїх жінок завжди, якщо ми Вам і справді такі дорогі - тоді щодня примножуйте наше "жіноче щастя"!
Дякую, пані Валентино, скажу у відповідь - " хто б говорив" про здорово і прекрасно... Навіть якщо мовчать - не наважуються сказати, та нехай їм буде... Справді, так приємно щоразу зриватись у світло, прозріння і вище... Я минулого року написала цього вірша, нині він мені пригадався, але полинув трохи по-іншому, більш оптимістично і весняно, в першому варіанті було "зриваюсь у темінь...", я подумала, що не буде великого гріха, якщо я власне дітище трохи підрихтую, нехай пульсує у ритмі весняних інерцій
Я піду у туман І для тебе залишуся віршами, Там, де смутку нема, Лиш мелодії янгольських сфер. На скрижалях душі Ми історію нашу запишемо. Йдуть весняні дощі, Затягаючи нас в круговерть. Ти підеш по слідах, Які мною для тебе залишено, Хоч весняна вода Їх сховає у сірий намул. Проростаю в слова І пульсую у Всесвіті... тишею. Мене в серці сховай - Я розвію у ньому пітьму!
А ти знаєш - що є в нас основою? Що є сенсом Господнього промислу? Кожен день нас усіх проскановують - Наші думи, бажання і помисли. Залишається грань незбагненою Поміж світлом і тінню одвічними, Наша кров, протікаючи венами, Нам життя по краплині відлічує. Стерто грані між днями і ночами, Між гріхом, що вростає у праведне. Що нам зорі ясні напророчили? Постелили б собі, якщо знали би... В цьому світі, зневірою зморені, Йдем наосліп крутими стежинами, І душа, мов землиця незорана, Прагне трішки зігрітись... Людиною. І нічого у цім дивовижного, Бо єдиною, всім зрозумілою, Є любов, що даруємо ближньому - Мова Бога і Всесвіту цілого!
Хто зазирав до віч левиці, Що полювати вийшла в ніч? Ось так і Жінка – таємниця, Вогонь і лід, безсилля й міць. У ній сплітається незвично І світло дня, і темінь ночі, І зрозуміле, і містичне, Дух амазонок і пророчиць. У ній – і полум'я, і крига, І воскресіння, і розп'яття, Ніким не читана ця книга, І незгасаюче багаття. Зі всіх криниць, відомих людям, У ній -найглибша глибина є, Пірнеш туди – собі на згубу, Але найвищу суть пізнаєш. Її слова в холодне серце Вливають жар п'янким бальзамом І стоголоссям дивних терцій Його доводять до нестями. Її печаль, така бездонна, Карбує Вічність на папері, Й у світ, де є любов законом, Всім відчиня незримі двері. Душа так сонячно іскриться, Немов крильми торкнулись з неба… Дивися – Жінка-таємниця Іде до тебе!
Колись, кільканадцять років тому я так писала про дзеркало...
Вишу собі й дивлюсь на речі, Вглядаюсь в простір і людей: Обличчя, спини, руки, плечі, Мигтіння світла і тіней... Я, наче око, споглядаю І відкриваю правди суть, В реальність двері прочиняю Усім, що в мене зазирнуть. Я не жорстоке - а правдиве, Я – наче тінь чиясь німа, Не можу там зробити дива, Де вже давно його нема. Тому не слід мене картати І зневажати теж не слід, Бо я лиш можу показати Таким, як є, реальний світ...
Така в нас суть: про тіло тільки дбаєм І прагнем йому ситості й комфорту. А попри це про душу забуваєм - Байдуже нам: до Бога чи до чорта Вона піде по смерті того ж тіла? Не віримо, що буде кара грізна, І прийде час: на “біле” скажуть “біле”, На “чорне” – “чорне”. Лиш би не запізно Було нам навернутися до Бога, Позбутись зла, що душу закувало В міцні кайдани. Вийти б на дорогу, На Правди шлях. Лише би сили стало Здолати всі спокуси, свої вади, І вирватись з пітьми, що вік тримала, І дати всьому злу у світі раду, Щоб Господа душа наша пізнала!
Хто тебе вигадав, Любове? Він божевільний був, мабуть. Це почуття таке чудове, Але й отруйне, наче ртуть. Від неї біль і насолода Сплелися міцно у клубок. Любов – підступна нагорода, Красивий з терня нам вінок. Мабуть, ти створена поетом, Що теми вичерпав усі. Навік залишишся секретом Глибин непізнаних душі. Хто тебе вигадав, незнана? Ніколи це не взнаю я. Ти – найсолодша з всіх омана В пустелі нашого життя...
0
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('