А я – стихія, що у веснах Десь заблукала не на жарт, Щоб до життя душа воскресла, Щоб повернуть до серця гарт. А я насправді лиш здаюся, Що ношу сонце у душі – У ній з пітьмою вічно б’юсь я, У ній холодні йдуть дощі. В мені вирують хуртовини І водночас пекельний жар. Сама себе здолать повинна, Не знаю, кара це чи дар? А, може, Господа прокляття, Що мене хоче відректись? Та док горить моє багаття – Душа злітає в небо-вись!
Теплий подих красуні-весни Змусить серце холодне тремтіти. Все, що хочеш, у неї проси, І на камені виростуть квіти. Не ховайся у диких лісах, Не втекти нам від долі, не вдасться! Це ж для тебе жагуча весна Встелить квітами стежки до щастя. Ніжні квіти для тебе, дивись, Серенади пташині – для тебе, І веселка, де мрії вплелись, На прозорому вишита небі!
Душа болить Недовговічністю... Хай щастя мить Зростеться з вічністю! Розправ душі Крила потомлені, Весни дощі Зіллються з громами. Світ не порожній - Добром устелений, Людині кожній Любити велено. Розлук мости В житті стрічаються. До зір лети – Тобі всміхаються! Весна і ти Навік повінчані, Нехай щастить І буде вічно так!
Весна насправді - це стан душі, Колиу серці не йдуть дощі, Як біль утрати в нім не щемить, Як чуєш щастя в собі' щомить, Коли згораєш - та не до тла, І вже не носиш у серці зла, Як відступають усі страхи, І ти долаєш свої шляхи, Коли літаєш на крилах мрій, І ти готовий вперед до дій - В ім*я любові, добра й краси У собі весну завжди носи!
Знову вечір ліг на плечі, Ніч – то час душі розп'ять, Час для свіжих самозречень, Недописаних міжрядь, Недомовлених освідчень, Пошматованих сердець, Як вужем у душу відчай Заповза в глухий кінець, Час розвіяних ілюзій І нав'язливих примар, Коли друзі – вже не друзі, Обезкрилений Ікар, Час на пошук вічних істин І божественних начал, Коли думам надто тісно, Слізно скапує свіча, Коли янголи іскристі Обіймають кри'льми нас, І поет, немов провісник, Проника крізь простір-час...
Лиш той герой, який своє життя Без страху за вітчизну покладає. Лиш той поет, який всі почуття На волю з серця-клітки випускає. Лише герой на зло всім ворогам Зуміє шлях тернистий подолати. Лише поет простим для нас словам Безсмертну силу й мудрість може дати. Лише герой готовий йти на прю Зі світом зла й ніколи не скоритись. І лиш поет промовить: ” Я згорю, Аби у власних віршах відродитись!”.
Мабуть, неможливо кохання збагнути, Воно для людини – бальзам і отрута. Душа, що кохає, до світу вразлива, Страждає вона, хоч насправді – щаслива. Кохання у серці багаттям палає, І кожна хмаринка, що в нього влетіла, Здається, на клапті нутро розриває, І душу немовби виштовхує з тіла. Здається, кохання подібне на вітер, Відчути лиш можна – торкнутись не вдасться. Ми, наче молитву, шепочем сім літер І прагнем пізнати примарного щастя. Сім літер, що склались у слові “кохання”, Усе, що поснуло в нас, можуть збудити. І навіть людину в хвилини останні Спроможні вони до життя відродити. Кохання – мов крапля роси на світанку, Торкне її сонячний промінь – щезає... Леліймо кохання своє до останку, Бо святості більшої в світі немає!
Іти шляхом журби своєї – Це доля кожного із нас. І не сховатися від неї, Не перестрибнути крізь час. Хай гордість ваша не зігнеться. Не захолонуть почуття, І переможний стяг хай в’ється У битвах вашого життя!
Весна до тебе прийшла уранці - І закружляли в шаленім танці Вітри жагучі. Весна до тебе прийшла нарешті, Її подругою тепер назвеш ти Вже неминуче. Дощі гарячі, на тебе впавши, Усі печалі з душі прогнавши, Життя прославлять. Мрії поснулі, весною снивши, Від почуттів ясних збудившись, Крила розправлять. А якщо раптом вітри недолі У твоє серце навіють болю – Ти все здолаєш, Бо в тебе світла в душі багато, Бо ти, мов зірка, вмієш сіяти, Ти – крихта раю!
Чого чекати від життя? Якби ж то знати... Багатства, слави, визнання, Чи болю втрати? А, може, треба віднайти Свою дорогу, Збагнути врешті: хто є ти? Живеш для чого? І не минаючи доріг, Що терням вкриті, Знайти в душі добра для всіх – Це сенс у світі. Що нам готує це життя? Для нас важливо, Лиш пам’ятаймо: вороття Є неможливе!
Ріка Життя невпинно мчить Крізь гір хребти, через пустелі, Крізь наші долі невеселі, Попри ясних небес блакить. Така мінлива ця ріка – То гладдю промінь відбиває, То її хвиля з ніг збиває Багатія і бідняка. Тягає сонце гільйотину, До втрат привчаючи людей, Що вже й забули про Едем, Свої лиш множачи провини. Куди йдемо? Коли прилинем На плац небесний до Творця? В ріки Життя нема кінця, Тече крізь час і нас невпинно...
Якщо тобі хтось нині скаже, що це не твоє (писання і дарування людям радості Словом, вселяння у них надії, помноження у їх душах добра і любові) - то ти з легкістю відступиш і перестанеш писати? А те, що до цього тобі багато людей навіть на цьму сайті казали - "пиши!" - це для тебе, виявляється, було лише порожнім звуком?... То який же з тебе після цього чоловік??? Який з тебе Воїн????????????????????????????????? Подумай, перш ніж говорити такі слова! У чому твоя сила? Ким ти є? Ким ти хочеш стати? Чи з тобою таким хтось захоче дружити, а тим більше піти на поле бою?... Є над чим подумати...
');
var elem = $(elem);
elem.find('img').hide();
elem.append(waitImg);
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam') ? 0 : 1; // invert - 'data-not-spam' should contain CURRENT 'notspam' status!
$.post('/index/', {
a : 101,
scope_id : uCoz.spam.config.scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
waitImg.remove();
elem.find('img').show();
if (response.error) {
alert(response.error);
return;
}
if (response.status == 'admin_message_not_spam') {
elem.attr('data-not-spam', true).find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam-active.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).hide();
} else {
elem.removeAttr('data-not-spam').find('img').attr('src', '/.s/img/spamfilter/notspam.gif');
$('#del-as-spam-' + messageID).show();
}
//console.log(response);
});
return false;
};
uCoz.spam.report = function(scopeID, messageID, notSpam, callback, context) {
return $.post('/index/', {
a: 101,
scope_id : scopeID,
message_id : messageID,
not_spam : notSpam
}).then(function(response) {
if (callback) {
callback.call(context || window, response, context);
} else {
window.console && console.log && console.log('uCoz.spam.report: message #' + messageID, response);
}
});
};
uCoz.spam.reportDOM = function(event) {
if (event.preventDefault ) event.preventDefault();
var elem = $(this);
if (elem.hasClass('spam-report-working') ) return false;
var scopeID = uCoz.spam.config.scopeID;
var messageID = elem.attr('data-message-id');
var notSpam = elem.attr('data-not-spam');
var target = elem.parents('.report-spam-target').eq(0);
var height = target.outerHeight(true);
var margin = target.css('margin-left');
elem.html('').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('
' + response.error + '
');
} else if (response.status) {
if (response.status == 'message_spam') {
context.elem.text(uCoz.spam.sign.notSpam).attr('data-not-spam', '1');
var toggle = $('#report-spam-toggle-wrapper-' + response.message_id);
if (toggle.length) {
toggle.find('.report-spam-toggle-text').text(uCoz.spam.sign.hidden);
toggle.find('.report-spam-toggle-button').text(uCoz.spam.sign.show);
} else {
toggle = $('