SITE LOGO
Чт, 07.11.2024, 16:40
Меню сайта
Наш опрос
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 1741-1770
Страницы: « 1 2 ... 57 58 59 60 61 ... 176 177 »

avatar
А я – стихія, що у веснах
Десь заблукала не на жарт,
Щоб до життя душа воскресла,
Щоб повернуть до серця гарт.
А я насправді лиш здаюся,
Що ношу сонце у душі –
У ній з пітьмою вічно б’юсь я,
У ній холодні йдуть дощі.
В мені вирують хуртовини
І водночас пекельний жар.
Сама себе здолать повинна,
Не знаю, кара це чи дар?
А, може, Господа прокляття,
Що мене хоче відректись?
Та док горить моє багаття –
Душа злітає в небо-вись!
kyky
avatar
Дякую, Селено, від цих сердечок аж мій віршик звеселів tongue
avatar
У всіх своє діло, у всіх своя справа,
Одним - йти наліво, а іншим - направо,
Одним будувати, творити завзято,
А іншим - збудоване лиш руйнувати...
avatar
Теплий подих красуні-весни
Змусить серце холодне тремтіти.
Все, що хочеш, у неї проси,
І на камені виростуть квіти.
Не ховайся у диких лісах,
Не втекти нам від долі, не вдасться!
Це ж для тебе жагуча весна
Встелить квітами стежки до щастя.
Ніжні квіти для тебе, дивись,
Серенади пташині – для тебе,
І веселка, де мрії вплелись,
На прозорому вишита небі!
happy14
avatar
Дякую тобі за такий гарний весняний коментар! tongue
avatar
Душа болить
Недовговічністю...
Хай щастя мить
Зростеться з вічністю!
Розправ душі
Крила потомлені,
Весни дощі
Зіллються з громами.
Світ не порожній -
Добром устелений,
Людині кожній
Любити велено.
Розлук мости
В житті стрічаються.
До зір лети –
Тобі всміхаються!
Весна і ти
Навік повінчані,
Нехай щастить
І буде вічно так!
happy4
avatar
Дякую, Анночко! tongue
avatar
Цього віршика написала років зо два тому одній двадцятилітній поетці...
avatar
На скрижалях душі закарбовано прагнення Світла...

Пані Валентино, від рядочка до рядочка лиш дужче захоплює подих, Ваш твір випромінює неймовірне світло! roze
avatar
Це лиш сніги від тепла трохи зморені,
Ти ж, бачу я, на весни території,
Бо на день швидше крокуєш прискорено... ;)
avatar
roze roze roze Весни Вам у серці у будь-яку пору!
avatar
Весна насправді - це стан душі,
Колиу серці не йдуть дощі,
Як біль утрати в нім не щемить,
Як чуєш щастя в собі' щомить,
Коли згораєш - та не до тла,
І вже не носиш у серці зла,
Як відступають усі страхи,
І ти долаєш свої шляхи,
Коли літаєш на крилах мрій,
І ти готовий вперед до дій -
В ім*я любові, добра й краси
У собі весну завжди носи! tongue
avatar
Це душа поета проникає крізь простір-час ;)

Знову вечір ліг на плечі,
Ніч – то час душі розп'ять,
Час для свіжих самозречень,
Недописаних міжрядь,
Недомовлених освідчень,
Пошматованих сердець,
Як вужем у душу відчай
Заповза в глухий кінець,
Час розвіяних ілюзій
І нав'язливих примар,
Коли друзі – вже не друзі,
Обезкрилений Ікар,
Час на пошук вічних істин
І божественних начал,
Коли думам надто тісно,
Слізно скапує свіча,
Коли янголи іскристі
Обіймають кри'льми нас,
І поет, немов провісник,
Проника крізь простір-час...
avatar
Дякую, пані Катерино, цього віршика Ви б мали десь уже читати ;)
avatar
Душа відкривається світлу й любові навіть в люті морози... ;)
avatar
Наш молот - Слово, ним лупаєм
Скалу байдужості й облуди.
Чи поцінують труд наш люди?
Надію маєм! yes
avatar
Дякую, Васильку!
avatar
Пережити, вижити і жити,
Слати мрії янголам увись,
Знов радіти сонцю і блакиті,
І життю радіти, як колись! yes
avatar
Лиш той герой, який своє життя
Без страху за вітчизну покладає.
Лиш той поет, який всі почуття
На волю з серця-клітки випускає.
Лише герой на зло всім ворогам
Зуміє шлях тернистий подолати.
Лише поет простим для нас словам
Безсмертну силу й мудрість може дати.
Лише герой готовий йти на прю
Зі світом зла й ніколи не скоритись.
І лиш поет промовить: ” Я згорю,
Аби у власних віршах відродитись!”.
avatar
Ніч - найкращий друг поета, що дає душі натхнення,
А зірки, немов монети, сяють світлом одкровення...

Вітаю Вас, Євгене, на нашому сайті! roze
avatar
Мабуть, неможливо кохання збагнути,
Воно для людини – бальзам і отрута.
Душа, що кохає, до світу вразлива,
Страждає вона, хоч насправді – щаслива.
Кохання у серці багаттям палає,
І кожна хмаринка, що в нього влетіла,
Здається, на клапті нутро розриває,
І душу немовби виштовхує з тіла.
Здається, кохання подібне на вітер,
Відчути лиш можна – торкнутись не вдасться.
Ми, наче молитву, шепочем сім літер
І прагнем пізнати примарного щастя.
Сім літер, що склались у слові “кохання”,
Усе, що поснуло в нас, можуть збудити.
І навіть людину в хвилини останні
Спроможні вони до життя відродити.
Кохання – мов крапля роси на світанку,
Торкне її сонячний промінь – щезає...
Леліймо кохання своє до останку,
Бо святості більшої в світі немає! s-8
avatar
Як завжди - вміло закрутила і вмостила гарні весняні думки у сідло свого коментаря tongue
Молодець, Вікторіє! up
avatar
Іти шляхом журби своєї –
Це доля кожного із нас.
І не сховатися від неї,
Не перестрибнути крізь час.
Хай гордість ваша не зігнеться.
Не захолонуть почуття,
І переможний стяг хай в’ється
У битвах вашого життя! flag
avatar
Весна до тебе прийшла уранці -
І закружляли в шаленім танці
Вітри жагучі.
Весна до тебе прийшла нарешті,
Її подругою тепер назвеш ти
Вже неминуче.
Дощі гарячі, на тебе впавши,
Усі печалі з душі прогнавши,
Життя прославлять.
Мрії поснулі, весною снивши,
Від почуттів ясних збудившись,
Крила розправлять.
А якщо раптом вітри недолі
У твоє серце навіють болю –
Ти все здолаєш,
Бо в тебе світла в душі багато,
Бо ти, мов зірка, вмієш сіяти,
Ти – крихта раю!

roze
avatar
Чого чекати від життя?
Якби ж то знати...
Багатства, слави, визнання,
Чи болю втрати?
А, може, треба віднайти
Свою дорогу,
Збагнути врешті: хто є ти?
Живеш для чого?
І не минаючи доріг,
Що терням вкриті,
Знайти в душі добра для всіх –
Це сенс у світі.
Що нам готує це життя?
Для нас важливо,
Лиш пам’ятаймо: вороття
Є неможливе!
avatar
А Наталя - молодчина,
Бо для кожної дитини,
Ну і, звісно, для дорослих
Радість словом всім приносить! s-9
avatar
Це один з моїх улюблених, він дуже мені близький по духу, я часто з ним виступаю... ;)
avatar
Дякую, пані Валентино, мабуть, все таки правильніше буде сказати - душа, що прагне помудріти... ;)
avatar
Ріка Життя невпинно мчить
Крізь гір хребти, через пустелі,
Крізь наші долі невеселі,
Попри ясних небес блакить.
Така мінлива ця ріка –
То гладдю промінь відбиває,
То її хвиля з ніг збиває
Багатія і бідняка.
Тягає сонце гільйотину,
До втрат привчаючи людей,
Що вже й забули про Едем,
Свої лиш множачи провини.
Куди йдемо? Коли прилинем
На плац небесний до Творця?
В ріки Життя нема кінця,
Тече крізь час і нас невпинно...
avatar
Якщо тобі хтось нині скаже, що це не твоє (писання і дарування людям радості Словом, вселяння у них надії, помноження у їх душах добра і любові) - то ти з легкістю відступиш і перестанеш писати? А те, що до цього тобі багато людей навіть на цьму сайті казали - "пиши!" - це для тебе, виявляється, було лише порожнім звуком?...
То який же з тебе після цього чоловік???
Який з тебе Воїн?????????????????????????????????
Подумай, перш ніж говорити такі слова! У чому твоя сила? Ким ти є? Ким ти хочеш стати? Чи з тобою таким хтось захоче дружити, а тим більше піти на поле бою?...
Є над чим подумати...
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz