SITE LOGO
Вт, 26.11.2024, 22:25
Меню сайта
Наш опрос
Що є загрозою розвитку української мови?
Всего ответов: 497
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 2701-2730
Страницы: « 1 2 ... 89 90 91 92 93 ... 176 177 »

avatar
Дякую, Іванку!
avatar
і це вже вільний вибір кожного зокрема - візьме він щось з того, чи ні...
avatar
Якшо чесно - то це найменше, чого мені бракує, я ніколи їх не прагнула - просто ділилась зі світом тим, що думала...
avatar
кожен бачить те, що хоче побачити в цю мить...
avatar
Дякую за ці слова, у них значно більше цінного, аніж у моєму вірші, гадаю, кожен у них знайде щось корисне для своєї душі...
avatar
Мушу тобі признатися - я вже подарувала цього чудового янгелика приблизно сотні своїх знайомих...він уже літає світом і роздаровує людям частинку твого тепла і світла... Дякую, Янголе!
avatar
Він до мене давно вже не приходить, мабуть, я - нечемна дівчинка... cry
Якщо чесно, то Миколайком приходиться "підробляти" самій, у кожного своя місія на цім світі... cool
avatar
Андрійку, вірш хороший, лиш порозставляй розділові знаки!
avatar
Доки до кінця дочитала - наче наповнилася по вінця твоїми барвами хмільними, аж дух захопило, і де ти лиш слова такі віднаходиш?... wacko
Виправи там буквочку у зимі, бо вийшла "зиНа"...
avatar
Душа жадає одкровень - неначе сонця білий день,
Мов темна нічка зір ясних, неначе пролісок весни,
Немов зима своїх снігів, як хвилі рідних берегів,
Мов квітка дотику бджоли, неначе човен річки плин,
Немов піски пустель джерел, як подорожній тінь дерев,
Немов батьки серцебиття і щиру посмішку дитя,
Як волелюбна птаха крил, мов корабель стрімких вітрил,
Немов вуста до вуст торкань, як тіло пристрасті згорань,
Як жінка мужнього плеча, немов землиця орача,
Як соловей дзвінких пісень, немов поет нових натхнень,
Немов трибун палких промов, як небо наших молитов,
Неначе грішник каяття, як блудні діти вороття,
Як люд зневірений прощень... - душа жадає одкровень!
avatar
Contra spem spero...
avatar
А ми на Анумо усі любимо нашу наймолодшеньку поетку!
avatar
Лиш не забарись...
avatar
Хочеться перечитувати знову і знову, занурюватись в образи і барви цього вірша, бо він живий і пульсуючий!
avatar
Місток вже майже готовий, головне тепер за тобою - пройти по нім до...Львова!
avatar
Дякую Вам, я вже підкоригувала, я у цьому місці також спотикалася...
avatar
Тоді вже - на шаленій швидкості на великі відстані... аж до Роксолани в гості... wacko
avatar
Це продовження вірша, якщо ти не зрозумів, а взагалі це коментар на коментар Роксолані на мого попереднього вірша... і я зовсім не тупцюю - я лечу вперед не шаленій швидкості на великі відстані... wacko
avatar
Від слова - розповісти... скажи, промов, повіч...
avatar
Чого чекати від життя?
Якби ж то знати -
Багатства, слави, визнання,
Чи болю втрати?
А, може, треба віднайти
Свою дорогу,
Збагнути врешті: хто ж є ти?
Живеш для чого?
І, не минаючи доріг,
Що терням вкриті,
Знайти в собі добра для всіх –
Це сенс у світі!
Що нам готує це життя? –
Для нас важливо.
Лиш пам’ятаймо: вороття
Є неможливе!
avatar
Твори, гори, наповнюй світлом груди -
І хай воно розтопить лід облуди!
Цілодобова битва за життя
Між Світлом і Пітьмою - знаю добре я...
avatar
Дякую Вам, пані Катерино, за теплі слова!
avatar
А можна до Вас у гості, навіть зі своєю кутею і пампушками?...
avatar
Вимальовує Хтось поміж нами незримий місток,
І нікому, крім нас, це не видно у зареві ночі,
Дотягаюсь крильми, зазираю у Вічності очі,
Доторкаюся суті, якої нам зорі пророчать,
Прориваю заслін нерозквітлих бажань і думок...

Лиш ковток, лиш єдиний любові ковток
Дай мені влити в серце, таке від зневіри схололе,
Аби легше босоніж пройти по колючому полю,
Свої нерви розтяті вітрами надій обезболити,
Аби силу знайшла я останній зробити свій крок...

В небеса, що чекають, мов мати на свою дитину,
Що згубилась у хащах і збилася на манівці.
Йду на Твоє тепло, голос янголів, бачу вже ціль -
Площина світло-щастя чекає на мене в кінці!

Ну а зараз - горю, випиваю життя до краплини,
І колись в сяйві зір перероджусь...в небесну зорю...
avatar
Я також перерошую, але все ж... це приємно... wacko
avatar
Ні , не слабкі ми, не слабкі,
Бо несемо любов у світ,
Де ми ступаєм - буйноцвіт
Вростає в небо крізь віки!...
avatar
Він є у збірці, лиш там він присвячений жінці, а тут я трішки підлаштувала, підрихтувала і показала оновленим...
avatar
...*пошматоване віртами*...
avatar
У цьому творі є якась незбагнена магнетична сила і краса, після прочитання так тепло зробилося у грудях і навіть...клубок застряг у горлі... Дякую, Наталю, за твоє світло!
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz