а вагітний совачок тепер стоїть біля мого ліжка ( я його забрала з собою до Львова), ось і зараз на нього дивлюсь, а він ліниво підіймає одне повіко (інше зайняте читанням) і поглядає на (чи крізь) мене...
Зустрічаються двоє – То на щастя чи ні? Час гортає сувої Нами пройдених днів. Незагоєні рани Нам у душах гірчать, У пустелях омани Сотні серця розп'ять. Повертається спомин У домівку душі, Проганяючи втому В ритм холодних дощів. Хай хоч небо жбурляє Сонми в нас блискавиць, Лиш як двоє кохають – То не впасти їм ниць! У одвічнім двобої Безнадії і мрій, Де закохані двоє – Зірка щастя вгорі Осяває стежину, По якій вони йдуть, Аби злитись в єдине І знайти власну суть...