SITE LOGO
Вт, 26.11.2024, 20:37
Меню сайта
Наш опрос
Сторінка "ПОЕЗІЯ та ПРОЗА" завантажувалась:
Всего ответов: 216
Главная » Комментарии пользователя [Валькірія]

Найдено комментариев: 5305
Показано комментариев: 2761-2790
Страницы: « 1 2 ... 91 92 93 94 95 ... 176 177 »

avatar
А тут, крім нас, нікого вже не лишилося, навіть на трьох не організуємо... tongue
avatar
Де, де поет? %)Поет, ти де-е-е-е-е?
avatar
У мене "відчАю" має наголос на А, може тому Ви й збилися.
Дякую, пані Катерино!
avatar
Ніштяк й Толян гасають між дерева
У тім саду, де Літо ще голубить,
Бо їм Поет сказав - "ловити треба
Ту "білку" грубу, що товклась по моїм чубі!"...
Чи не допив? А чи забув про норму?
Бо той Поет і досі в тім садочку,
А його вірші "білці" стали кормом.
А що це - сніг? Ні, списані листочки...
avatar
О, анумівці можуть ще й не таке! tongue
avatar
Віктор мав на увазі, що "страсно" - русизм і його пасувало би замінити, та й зашпортатися так можна - кружляти у танці і цілуватися wacko Треба переробити кінцівку, ще трішки попрацювати над віршем - і буде все гаразд.
avatar
Та мені швидше пишуться поетичні рядки, аніж прозові, маю таку "хворобу", у мене думки так плинуть...поетично, відразу шикуються у рядки wacko А за таке порівняння - щиро вдячна, такого ще мені ніхто не говорив!
avatar
У садку сиділо Літо,
Поруч - пляшка недопита,
А навпроти, мов естет,
Трунок в горло лив Поет.
Хто кого здола в цім ділі?
Літо наче вже й спинилось,
А Поету враз на чуба
Застрибнула "білка" груба...
Навіть Літо тверезіє -
Бо Поет шука... фузию,
Хоче влучити у "білку",
Та в руках лише мобілка
І блокнот для нових віршів...
Вам хоч трішки було смішно? wacko

"Фузия" - рушниця на Галичині...
avatar
І далеко марширувати зібрався? До Львова домаршируєш, чи сил не вистачить? wacko Жартую, звісно...
avatar
Від вірша віє теплом, а ще - чути шурхіт... крил. Хотіла б і я, щоб мені хтось колись так гарно написав... wacko Сподобалося!
avatar
Та я більше люблю при місячному сяйві, тоді відчуття загострюються і можна розгледіти навіть те, чого під сонцем яскравим не помітиш... ніч - найкращий друг поета...
avatar
Та я вже трохи заплуталася на тому "дні", бо там у мене зберігаються і перлини, і перини, і мужчини, і інші скарби... wacko
avatar
Звідки винесли перину??????????? surprised
avatar
Зазираю щомиті у себе... на дно душі, в якім немає дна...
Чого душі для щастя треба? Аби у ній цвіла завжди весна,
Аби вона впивалася любов'ю, аби крильми торкалася небес,
Щоб кожен крок - був порух до оновлень, щоб крізь життя несла свій гідно хрест!
avatar
Ні - це дружнє спілкування на обрану тему, аби стимулювати твою Музу до нових злетів, аби вона тобі постійно... дихала (чи шепотіла) у вухо... wacko
avatar
Куди дивитися, щоб побачити? wacko
avatar
То я тебе примусила аж встати, Мартине? Що ж буде далі?... tongue
avatar
Він справді не плине - а чеканиться і кабрується і пульсує в ритмі надривного серця! wacko
avatar
Та вірш не дуже молодий, я його щоправда трохи оновила...
avatar
Він схожий... на биття мого неспокійного серця wacko
avatar
Гарно бути пташкою в полі між ромашками!
Гарний віршик!
avatar
Та я наче й тут бойового нічого не проявляла, просто ритміка дещо інша, аніж ви звикли...
avatar
А я особисто багато дізналася з цього вірша про цього чоловіка, та зробила це швидше не розумом, а відчула це якимись незбагненими фібрами своєї душі і навіть якось бентежно і тепло в моїх грудях зробилося після прочитання... wacko
avatar
Хто зазирав до віч тигриці,
Що полювати вийшла в ніч?
Така й ця Жінка – таємниця,
Вогонь і лід, безсилля й міць.
У ній сплітається незвично
І світло дня, і темінь ночі,
І зрозуміле, і містичне,
Дух амазонок і пророчиць.
У ній – і полум'я, і крига,
І воскресіння, і розп'яття,
Ніким не читана ця книга
І незгасаюче багаття.
Зі всіх криниць, відомих людям,
У ній - найглибша глибина є,
Пірнеш туди – собі на згубу,
Але найвищу суть пізнаєш.
Її слова в холодне серце
Вливають жар п'янким бальзамом
І стоголоссям дивних терцій
Його доводять до нестями.
Її печаль, така бездонна,
Карбує Вічність на папері,
Й у світ, де є любов законом,
Всім відчиня незримі двері.
Душа так сонячно іскриться,
Немов крильми торкнулись з неба…

Та водночас - вона й на тигриця,
І сумніватися не треба! tongue
avatar
Ти мене пам'ятай -
Відгоріла я зорями сивими,
Що летять ген за край
У колючих обіймах століть.
Допиває ріка
Із небес, виростаючи хвилями,
Та у долі руках
Переродиться скоро у лід.
Я піду у туман
І для тебе залишуся віршами,
Там, де смутку нема,
Лиш мелодії янгольських сфер.
На скрижалях душі
Ми історію нашу запишемо.
Йдуть холодні дощі,
Затягаючи нас в круговерть...
Ти підеш по слідах,
Які мною для тебе залишено,
Хоч весняний потік
Їх сховає у сірий намул.
Проростаєм в слова
І на завтра вже станемо іншими,
Я - на серце твій лік,
Розтинаючий Словом пітьму! snegurochka
avatar
Хто ти – чаклунка,
Фея чи мавка,
Муза цілунків,
Відьма, русалка,
Пікова дама,
Жінка фатальна,
Леді, що драми
Грає печальні?
Може, мольфарка,
Хмар господиня,
Трунок у чарку
Ллєш ти мужчинам,
Може, князівна
Знаного трону,
Де ж тобі рівних
Знайти, матроно?
Брови стрілою,
Хвилями коси,
Тобі без бою
Здаються досі.
Надто цинічний
Світ цей довкола
Мрійницю вічну
Вгощає болем.
Терням він мостить
Долі стежини,
Ними ти боса
Йдеш без провини.
Ходиш у роси
Тіло вмивати.
В долі ж не просиш
Срібла і злата.
Губи медові
Прагнуть цілунків,
Серце любов'ю
Снить у чаклунки...
avatar
Аж проситься на музику!
avatar
Вірш заслуговує на повагу, лише не ядерна, а атомна війна і вірно є "вібрує".
avatar
Йдем манівцями, немов неприкаяні,
Щастя шукаємо десь по окраїнах,
Навіть до власного болю звикаємо.

Бродим, безликі в безумстві, отарами,
Чварами душу на шмаття розкраяли,
Зернами скверни по вінця загаїли.

Совість вважаємо річчю примарною,
Зрадами ситимось, бідами маримо –
Наче хтось злими усипав нас чарами.

Громи небесні по грішниках вдарили,
Сонце сховалось за чорними хмарами,
Піниться небо в палаючім зареві.

Може, це ангели нас відрікаються?
Марно на прощення люд сподівається –
Душі загублені в рай не впускаються.

Боже, за що так жорстоко нас скарано?
Носимо в душах облудливість Каїна...
Час вже спинитися, час вже покаятись!
avatar
Як мені цей кінець "Треба!" подобається, нарешті, дочекалася, а то все "старий та й старий...", ти ще старих не бачив, ти у нас на Анумо наймолодший з усіх Дід, і живи нам до ста літ! tongue
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz