Ось знову зробила відкриття у вашому вірші, пане Олександре, вперше зустрічаю чари "нестерпно жіночі", а які ще чари бувають жіночі, окрім нестерпних? Якщо можна, поділіться зі мною... ЗанапастИли, мабуть, так має наголос падати, тоді ритм збивається.
"Ти повір лиш, як сильно люблю я, Як я вірно і ніжно люблю." - знаю, що Ви це називаєте підсиленням, та мені особисто видається, що дорослий чоловік у невеличкому вірші про любов міг би ще якісь красиві грані любові змалювати, а не лише повторювати у кожному рядочку "люблю, люблю, люблю...".
Добрий вірш, примушує задуматися. А мені ось згадався мій "старенький" про 11 вересня в Америці...
Кровоточить світило, мов рана глибока, І прокляття летять аж до самих небес. Ви хотіли нового Месію й Пророка? Це для вас Князь пітьми знову з пекла воскрес. Небеса вивергають розпечену лаву, Переляканий люд поглядає на це. Хто затіяв для нього вселенську розправу? Визирає з пітьми його хиже лице. Ще лютіший оскал, перероджений Каїн, Із-за згарищ будинків сміється мов він, Свіжу жертву для себе, здається, шукає, Не спинити його - надто сильний розгін. На терезах життя переважило Зло, Все пітьма навкруги полонила. Невідомо, кому нині ще повезло – Чи живим, а чи тим, хто в могилах... Ще й сьогодні до нас долинають здаля Відголоски війни, що стихає. Кровоточить світило, в судомах земля, Люди Істини ранок чекають...
Я не спала цілу нічку, Якби знала - взяла б свічку, Посвітила на Анумо, Щоб не було Вам так сумно, Провела би терапію (Тиранії ж бо не вмію), Всіх зцілила в один раз Своїх парочкою фраз...
Гарно бути пташкою В полі між ромашками! Попід небо синєє Райською пташиною Мріями літатимем – Весну прославлятимем, Солов’їним щебетом, Буйнотрав’я шепотом, Сонячним промінчиком Щастя мить увічнимо, Слізоньки всі витремо Райдуги палітрою, Впадем з неба зливою Лагідно-тремтливою, Крапельками ніжності, Вітром в полі свіжістю Напоїмо ближнього… Чи ж не дивовижно це?!
А мені ось таке моє на це згадалося... Мені не спиться. Похмурі лиця Знов виринають. Щастя не сниться – Лиш блискавиці, Що десь згасають. Ніч зорепадом На мене пада, У саму душу. Набридли зради, Чого заради Терпіть їх мушу? Самотнє серце Мені озветься Голосом ночі. Відкрити дверці Душі одвертій Я знову хочу! Я знаю: рано, Бо серця рани Ще кровоточать. Та я не стану Свої бажання Губить щоночі! Весняна повінь Змиє утому – Зміцніють крила. Сонячний промінь Підкаже – хто Він, Так серцю милий?...
Тема хороша, а форму би ще трохи підтягнути, не лінись! Ось про борню мені згадалося моє давнє.
Хіба тут винний Прокруст, Що повно замкнених вуст, Закритих в панцир сердець, Що йдуть в ярмо навпростець?! Душа, закована в страх, Сум, що виношуєм в снах, Біль непромовлених слів. Хіба ж це хрест королів?... Не слід Прокруста винить, Що ми свою ненасить За світлом правди й добра Втопили в хвилях Дніпра, Не втамувавши її. Всі програємо бої, Поразки – звична нам річ, Бо вже давно з наших віч Не пломеніє вогонь. Та прошу: «Боже, боронь Нам далі скніти в багні Своїх страхів і вагань, Розчарувань й нарікань...». Все ж – краще згинуть в борні!
1
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('