Роксоланко, після Твого вірша я забуваю усі слова, які знала до сих пір... хочеться просто поніжитися у Твоєму теплому промінні... З якої Зорі Ти до нас прилетіла, скажи?
Лебідонько люба, гойдайся на хвилях озерних, Хай лагідно пестять, несуть тебе в далеч незриму, Де грози минуться, де Доля у щастя поверне, Де сяйво від серця навік закарбуєш у риму!
Так світло в цьому вірші, сліди казкових мавок У кожному міжрядді, аж радісно душі. Поетки сонця - ІНШІ, бо поміж їх забавок Найголовніше місце для рими і віршІв...
Після прочитання в моїй кімнаті лишився легко-відчутний запах полину, а на тілі - слід від дотику зшершавілих долонь лопуха... Ось що значить СИЛА СЛОВА!