Вісті

Думки, немов солдати,

Тримають сни в блокаді,

Скажи, я мушу знати,

Чи це було насправді?

Мій спокій занедужав…

Прийшли жахливі вісті,

Що ти тепер байдужа

Десь там, в чужому місті.

Що ти була із іншим…

У серце біль стрілою,

Якщо бувало гірше,

То тільки не зі мною.

Я виключу «Новини»,

А раптом все не знаю?

Лиш почуттям провини,

Мов лезом, серце краю.

Банально. Вечір, кава,

Не палю…І не треба…

Картина не яскрава,

Все в темному без тебе.

Відлунням порожнеча

У сонячнім сплетінні,

Який жахливий вечір…

Все ж є в мені сумління.

А може це неправда?

Щось треба виправляти…

Не сплю, бо знов блокада,

В строю мої солдати.