SITE LOGO
Чт, 18.09.2025, 17:34
Меню сайта
Наш опрос
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 424
Главная » Комментарии пользователя [Shtanko]

Найдено комментариев: 974
Показано комментариев: 861-870
Страницы: « 1 2 ... 85 86 87 88 89 ... 97 98 »

avatar
114 Shtanko • 23:40, 13.11.2010 [Лінк на твір]
Знову дощем стоголосим
Осінь дороги змете,
В літа квітучую косу
Жовтую стрічку вплете.

Скине вбрання застаріле,
Вітром розвіє думки.
Душу наповнять спустілу
Вічного руху струмки...

avatar
113 Shtanko • 23:39, 13.11.2010 [Лінк на твір]
Дякую за розуміння. yes
avatar
112 Shtanko • 23:37, 13.11.2010 [Лінк на твір]
Дякую за чудовий коментар. Здається мені, що і Ваші тернисті шляхи прокладаються для мети високої, для любові всепоглинаючої...Бо в словах Ваших такі глибини.
А що до шляхів, хто зна які вони...
Стежки зливаються шляхами,
Де гамір часу світ кроїть,
Й несуть мене попід зірками
На крилах днів, тисячоліть...
Все стихне вкруг. Лиш цвіркунами
Непевні думи у цю мить
Ведуть розмову: дії, драми...
А зірка в небі затремтить...
І вир подій загубить слід,
Де шляхом відгорів політ...
confu9
avatar
111 Shtanko • 13:16, 10.11.2010 [Лінк на твір]
Дякую. Мені також. :)
avatar
110 Shtanko • 14:58, 09.11.2010 [Лінк на твір]
Дні летять, спливають ночі,
За роками рік, віки,
Десь вода каміння точить,
Десь міняє береги.
Все проноситься миттєво.
Літо, зими – дивна гра.
Додається в давнє древо
Кілька помахів пера.
Все міняється щоденно,
Щосекунди. І в цю мить,
Придивися, як невпинно
Час за стрілкою летить.
Тільки ми, із плином часу,
Накопичуєм думок,
Що проносять нас по трасах
Сотень зоряних стежок.

confu9

avatar
109 Shtanko • 14:32, 09.11.2010 [Лінк на твір]
Де дощі – там думки ностальгійні...
Ностальгійні думки – неспокійні –
Про далекі роки мелодійні,
Про кохання п’янкі, непостійні...

Ностальгійних думок частота –
Мов птахів лісове різнопір’я,
Мов далеке незвичне сузір’я...
Мов безбарвна палітра листа...
Ностальгійний туман огортає,
Через час у минуле вертає...
Майже поряд із ним я живу.
Й ностальгія – це сон наяву?

Ностальгія, неначе забуте обличчя,
Розрива мене навпіл своїм протиріччям.
Зрозуміти не можу твого я польоту...
А дощі крапотять – то така їх робота:
Тлінне все повідносять,
відметуть суєту...
Ностальгія ж голосить
в майбуття висоту...
confu9

avatar
108 Shtanko • 14:13, 09.11.2010 [Лінк на твір]
В кришталевому блиску краплинами
Ще відлунює постать дощу,
Що на схід полетів за хмаринами...
В них я душу свою полощу...
В кришталевому блиску сльозинами
Ще відлунює постать любові,
Що стряхну з парасолі краплинами
Й обірву у душі на півслові...
confu9
avatar
107 Shtanko • 13:48, 09.11.2010 [Лінк на твір]
Як серце й душу відучити
Про тебе мріяти у снах?
В жалобі скрипки не любити
Мелодій дивних? – Наче Бах?
Я їх люблю, немов то Ти,
Немов то Ти мене вітаєш
І гами линуть з висоти...
Ой, як ти, скрипко, гарно граєш!
Як ніч, що стомлена сіяти,
Як місто вимите дощем...
Навчи кохання так же грати,
Зігрій нас зоряним плащем.
Як серце й душу відігріти
Від льоду болю і образ?
Навчи кохання лиш радіти,
Щасливим бути...
Хоч би раз...
avatar
106 Shtanko • 13:43, 09.11.2010 [Лінк на твір]
Пані Люба, чудова спроба розповісти про росяний ранок. Думка зрозуміла - чисту недоторкану природу і чистоту душі треба зберегти, як найдорожчий скарб.
А ось як росяний краєвид описаний мною:

Стежина у зорі
Іскриться скрізь холодна і прозора,
Рясна, ніким не чесана краса.
Здалося: поховалися тут зорі
Й Чумацьким шляхом випала роса.
Липневим медом пахли амаранти...
А десь в тумані-рані заблукав
Той чарівник, що сипав діаманти,
Та я його слідів не відшукав.
І в лузі, як у космосі незнанім,
Стежину поміж зорі прокладав,
В сріблястім, росянистім океані,
Прямуючи в перлинах поміж трав...
Нелічені світились сонця-долі,
А потім на орбіті гострих кіс,
Мов зорепад, котились мимоволі
Нездійсненні бажання у покіс...

avatar
105 Shtanko • 13:31, 09.11.2010 [Лінк на твір]
Цікавий погляд на вічну історію кохання крізь призму прогресу. Якось один із критиків на мій схожий вірш сказав, що таку поезію треба читати з тлумачним словником, тому що слова мають важкий зміст і, з його слів, така поезія затехнізована. На що він отримав таку жартівливу відповідь: це поезія перекладена комп"ютером...
За спостережливість і спробу знайти описання стану душі в сучасному світі через сучасну технократичну лексику, і знайти головне - спільний шлях двох закоханих сердець, ставлю 5. confu9 up
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Copyright MyCorp © 2025 Хостинг від uCoz