Пані Люба, чудова спроба розповісти про росяний ранок. Думка зрозуміла - чисту недоторкану природу і чистоту душі треба зберегти, як найдорожчий скарб. А ось як росяний краєвид описаний мною:
Стежина у зорі Іскриться скрізь холодна і прозора, Рясна, ніким не чесана краса. Здалося: поховалися тут зорі Й Чумацьким шляхом випала роса. Липневим медом пахли амаранти... А десь в тумані-рані заблукав Той чарівник, що сипав діаманти, Та я його слідів не відшукав. І в лузі, як у космосі незнанім, Стежину поміж зорі прокладав, В сріблястім, росянистім океані, Прямуючи в перлинах поміж трав... Нелічені світились сонця-долі, А потім на орбіті гострих кіс, Мов зорепад, котились мимоволі Нездійсненні бажання у покіс...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
1
