Дороги Меридіани й паралелі Вросли мереживом в поріг, У спеку й зимні заметілі Розбіглись нитками доріг. В життя з дитинства, несвідомо, Від перших кроків босоніж, В краї далекі й невідомі Ведуть крізь терни роздоріж. І мчать мене по магістралях, Несуть по небу літаком. У тайну неосяжних далей Мені призначеним шляхом. О, скільки тих доріг далеких Вже пройдено і ще грядуть? І скільки ще разів лелеки Свій шлях крізь серце прокладуть?
|