Пт, 22.11.2024, 03:49
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Ваша стать:
Всего ответов: 493

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про кохання
 

Ще вчора...

* * *
Ще вчора поряд йшли в коханні,
В садах, що в квіти одяглись, -
У час вечірній й на світанні
Серця в обіймах заплелись.
Та швидкоплинний час безжально
Чуття розвіяв наче попіл
І травень впав до ніг печально,
Мов крах вишневої епохи.
Стежини наші розійшлися:
Моя в поля, де шепче колос,
Де в хвилях жита розлилися
Краса і воля, й вітру голос.
Твоя – в міста, що груди тиснуть
Тілами вулиць, скель-будинків,
Які в туманах смогу виснуть
І душу травлять змістом вчинків.
Чому? Я знаю – мрій наївних
Ти не сприймаєш, як не жаль.
Тому і сплив той час чарівний,
Тому й на серці знов печаль...

Додав: Shtanko (09.11.2010)
 
Розміщено на сторінці: Вірші про кохання, Вірші про природу, Штанько Ігор

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2197 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 14
avatar
Хто тебе вигадав, Любове?
Він божевільний був, мабуть.
Це почуття таке чудове,
Але й отруйне, наче ртуть.
Від неї біль і насолода
Сплелися міцно у клубок.
Любов – підступна нагорода,
Красивий з терня нам вінок.
Мабуть, ти створена поетом,
Що теми вичерпав усі.
Навік залишишся секретом
Глибин непізнаних душі.
Хто тебе вигадав, незнана?
Ніколи це не взнаю я.
Ти – найсолодша з всіх омана
В пустелі нашого життя...
91_smile-5 91_smile-5 91_smile-5 91_smile-5 91_smile-5
avatar
2 Shtanko • 13:48, 09.11.2010 [Лінк на твір]
Як серце й душу відучити
Про тебе мріяти у снах?
В жалобі скрипки не любити
Мелодій дивних? – Наче Бах?
Я їх люблю, немов то Ти,
Немов то Ти мене вітаєш
І гами линуть з висоти...
Ой, як ти, скрипко, гарно граєш!
Як ніч, що стомлена сіяти,
Як місто вимите дощем...
Навчи кохання так же грати,
Зігрій нас зоряним плащем.
Як серце й душу відігріти
Від льоду болю і образ?
Навчи кохання лиш радіти,
Щасливим бути...
Хоч би раз...
avatar
Виринають картини минулих пожеж,
Що в душі вирували до нині.
Та, здається, минуле насправді без меж,
Бо ніщо в цьому світі не гине.
Що було – не пройшло, все живе до сих пір,
Що прожито – не кануло в Лету.
Хоч лягають на серце, немов на папір,
З кожним днем все нові силуети.
Та минулі картини не вицвіли ще,
Навіть з плином часу не зтьмяніли,
І вчорашнє кохання не змито дощем,
А, здається, ще більше зміцніло.
Хоч від болю й образ нині ходиш в журбі
І зів’яли надії, мов квіти -
Завдяки почуттям, що живуть у Тобі,
Не дозволиш душі скам’яніти!
confu9
avatar
4 Shtanko • 14:13, 09.11.2010 [Лінк на твір]
В кришталевому блиску краплинами
Ще відлунює постать дощу,
Що на схід полетів за хмаринами...
В них я душу свою полощу...
В кришталевому блиску сльозинами
Ще відлунює постать любові,
Що стряхну з парасолі краплинами
Й обірву у душі на півслові...
confu9
avatar
Послухай дощ - шепоче щось, немов
Бажаючи достукатись до серця,
Й схололу без любові в жилах кров
Роздмухати, мов вітер тло озерця.
Послухай дощ - він змиє пелену,
Що на душі безмовно сумом висне,
Під нею враз надії промінь блисне,
Всі почуття пробуджуючи з сну.
Послухай дощ - а раптом скаже він,
Кого ж тобі впустити можна в душу,
Щоб жити захотілося ще дужче
Й печалям всім поставити заслін.
Послухай дощ - під серця твого стук,
Здається, хоче він налаштуватись,
Аби любов зродилась в нім крилата
І стерла з серця тіні від розлук...

Послухай дощ - він серця твого стук!

avatar
6 Shtanko • 14:32, 09.11.2010 [Лінк на твір]
Де дощі – там думки ностальгійні...
Ностальгійні думки – неспокійні –
Про далекі роки мелодійні,
Про кохання п’янкі, непостійні...

Ностальгійних думок частота –
Мов птахів лісове різнопір’я,
Мов далеке незвичне сузір’я...
Мов безбарвна палітра листа...
Ностальгійний туман огортає,
Через час у минуле вертає...
Майже поряд із ним я живу.
Й ностальгія – це сон наяву?

Ностальгія, неначе забуте обличчя,
Розрива мене навпіл своїм протиріччям.
Зрозуміти не можу твого я польоту...
А дощі крапотять – то така їх робота:
Тлінне все повідносять,
відметуть суєту...
Ностальгія ж голосить
в майбуття висоту...
confu9

avatar
Небеса. Кохання. Ностальгія.
І солодкий хміль від почуттів.
День вчорашніх пристрастей зотлів
Не до тла, він досі душу гріє.
Ностальгія – пух пташиних крил,
Що вітри роздмухають в безмежжя.
Не приймеш в любові ти обмежень,
У її загорнешся покрив.
Ностальгія, солодко і гірко
Водночас, що більше - не збагнуть.
Та в душі ще досить є вогню -
Вже на обрії знов видно щастя зірку.
Хоч душа згубилась поміж рим,
Між світів, землею й небесами.
П'єш кохання спраглими вустами -
Може, так задумали згори?... confu9
avatar
8 Shtanko • 14:58, 09.11.2010 [Лінк на твір]
Дні летять, спливають ночі,
За роками рік, віки,
Десь вода каміння точить,
Десь міняє береги.
Все проноситься миттєво.
Літо, зими – дивна гра.
Додається в давнє древо
Кілька помахів пера.
Все міняється щоденно,
Щосекунди. І в цю мить,
Придивися, як невпинно
Час за стрілкою летить.
Тільки ми, із плином часу,
Накопичуєм думок,
Що проносять нас по трасах
Сотень зоряних стежок.

confu9

avatar
Все минає: і будні, і свята,
І хвилини щасливі й сумні.
Тільки спогадів в мене багато,
Мов картин на музейній стіні.
Все минає: і радість, і горе,
І ненависть, і навіть любов.
Все поляже у пам’яті море,
Щоб колись відродитися знов.
Все минає, проходить, щезає,
Та й життя дуже скоро промчить.
Лиш душа моя все пам’ятає -
Кожен день, кожен крок, кожну мить...
Час проходить і зцілює рани
Нам від зради, журби та образ.
Тільки кригою серце не стане,
Доки в ньому вогонь ще не згас!
avatar
9 dolia • 16:30, 09.11.2010 [Лінк на твір]
Ви обоє чудо природи!

Молодці!!!

avatar
11 Mizar • 23:31, 09.11.2010 [Лінк на твір]
Мені подобається 91_smile-2
avatar
12 Shtanko • 13:16, 10.11.2010 [Лінк на твір]
Дякую. Мені також. :)
avatar
А мені як подобається! :)
avatar
13 Did • 18:22, 10.11.2010 [Лінк на твір]
Чи не мотив цих слів печальний
Мені навіяв смуток давній?
Він кличе, плаче і сумує,
Зі мною поруч заночує... tongue
Гарний, якщо можна тільки так сказати, твій сум, Ігоре.
up yes


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz