Сьогодні тих кленів опали У душу, як спомин з долонь, Від серця твого передали Палаючих пальців вогонь. А серце не може забути. Як сумно. І в це повнолуння В кленовому пульсі ще чути Від імені твого відлуння.
Задумка чудова, відчув гарно... Жаль тільки кохання, що лишилося на листі... БР.р, вже зимно..
Зруйнованих душ багато власне і Тут. Лікувати їх треба. Жаль не усвідомлюють вони... А лікувати треба Словом, воно було, є і буде першим. Коли створити ауру добра, маю надію - вилікуємося.
Вічний пошук волі На фоні блиску і тирад. І серед древніх амфілад Ми досі, мій поете, голі. Тому то й вільні лиш сказати, Думки чуттями описати, І марити отим святим, Що в небі пише херувим...