Пт, 22.11.2024, 09:53
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Чи повинно бути державне замовлення на друк поетичної літератури?
Всего ответов: 350

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Вірші про eмiгрантів
 

Де ростем, там мусимо цвісти

Де ростем,там мусимо цвісти
Якою б не була та квітка
Чи сонце є,чи йдуть дощі
Бо доля не солодка,зазвичай гірка

А як ти можеш зацвісти
Де матінка тебе родила
Коли судьба,мов той ціпок
Тебе в чужину змолотила

Зерно розбите в чужині
Незможе піднятись на ноги
Незможе більше зацвісти
Полинь гірка покоси зводить


Додав: dolia (02.11.2010) | Автор: © lyubov
 
Розміщено на сторінці: Вірші про eмiгрантів

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1676 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 8
avatar
1 virchi • 12:10, 03.11.2010 [Лінк на твір]
Дякую за твір! 5!
Але трохи не погоджуюсь з Вашою думкою. Не можна увесь час сумувати. Краще ТАМ щось зробити корисне, щоби ТУТ сказали що Ви не забули свій край. Для мене діяльність Тамари Шевченко.
Сподіваюсь почути коментарі наши земляків, які проживають тимчасово чи постійно за кордоном...
avatar
2 dolia • 15:25, 03.11.2010 [Лінк на твір]
Я дякую Богу що я тут,я дуже багато зробила,але зруйновані душі ніщо не залічить.Мені 52.Кожен вік чужину
сприймае по різному,але від перестановки доданків сума
не міняється.Я вперше в такому кругу,мені дуже приємно і
маю що розказати.Слідкуйте.Дякую.
avatar
3 Shtanko • 15:42, 03.11.2010 [Лінк на твір]
Зруйнованих душ багато власне і Тут. Лікувати їх треба. Жаль не усвідомлюють вони... А лікувати треба Словом, воно було, є і буде першим. Коли створити ауру добра, маю надію - вилікуємося. :)
avatar
7 virchi • 10:14, 04.11.2010 [Лінк на твір]
Тож і надалі лишайтесь з нами. Як каже Shtanko, будемо лікуватися Словом...
avatar
Народе мій! До тебе моє слово,
Хотіла б я тебе ним розбудити.
Та не почутою боюсь лишитись знову,
Хоч з тягарем думок мені ще гірше жити.

З чого почати? Навіть і не знаю.
Може, з того, що годі вічно спати:
Терпіння чаша переповнена до краю.
Що далі буде? Страшно й загадати.

Пора опам’ятатись, мій народе!
Вже досить зла і горя наплодили.
Якщо не буде завтра – дуже шкода.
Не пізно ще знайти у собі сили.

Пора прийшла рабів у собі вбити,
Страхів і вад навіки вже позбутись,
Пора в собі Людину розбудити,
Покаятись, до Бога навернутись.

Пора подумати про долю України,
Про рідний край, що стогне вже віками,
Про мову нашу ніжно-солов’їну,
Про долю, гірко вистраждану нами.

Невже ми власноручно все зруйнуєм?
На хочу вірити, що завтра в нас не стане.
Повстанемо з руїни й відбудуєм,
Здобудем волю й щастя довгождане!
yes

avatar
5 shetamara • 22:26, 03.11.2010 [Лінк на твір]
Розумію біль, вилитий автором у віршованій спробі. Сама пережила таке відчуття, але то був тимчасовий стан. Ми ростемо завжди, не дивлячись на те, скільки кому років: ростемо і покращуємо інтелектуальні здібності, фізичні, професійні, набуваємо більше життєвого досвіду. То ж краще цвісти, ніж в"янути.
Із найкращими побажаннями росту і поетичного вдосконалення. Життя продовжується. :)
avatar
6 virchi • 10:13, 04.11.2010 [Лінк на твір]
Дякую, Тамаро, за коментар!
avatar
8 sneg-ar • 23:02, 08.01.2011 [Лінк на твір]
Чи винуватi oцi люди?
Найкращi в свiтi трударi,
Яких розкидало повсюди
Якi тепер по всiй Землi

Без Батькiвщини, без надiї,
Як сироти блукають скрiзь,
А у душi запали мрiї,
Щоб повернутися колись.

про ці відчуття треба говорити....
слово справді лікує душу.

З повагою Ігор



Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz