ВЖЕ МАЙЖЕ І НЕ ЗГАДУЮ...
Вже майже і не згадую тебе, Вже майже забуваю(ох, наївна!) Закуталась у небо голубе П'янка весна, заквітчана царівна. Порозсипала перлами росу У травах буйних, квітниках духмяних. А я ще й досі в пам'яті несу Твоїх очей бездонні океани. І забігаю, наче крадькома, В далекі дні, наповнені цвітінням. Сама себе обманюю, сама Втікаю від правдивого прозріння, І не збагну в цих істинах простих, Що розум мій засліплений коханням. Так заздрю тим, хто спалює мости І долю відпускає без вагання...
Додав: oduvan4ik (01.06.2012)
| Автор: © Наталя Данилюк
Розміщено на сторінці : Данилюк Наталя
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2563 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): роса , небо , весна , кохання , Океани , Царівна
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 11
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.
leskiv : Приєднуюся до ваших побажань усім українцям.
leskiv : Рада, що ви маєте таку чудову Музу.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА