І може я насправді й недостойна
Твоїх висот небесних і глибин...
Яка брехня, що мудрий часоплин
Все залікує!Рана-невигойна.
І може я не гідна твоїх рук
І не для мене усміх твій ласкавий.
Мрійливий квітень, ніжний, золотавий,
Десь прошмигнув між тінями розлук.
І окропив мої терпкі жалі
Таким холодним росяним намистом.
Нехай в душі іще не зовсім чисто,
Та сум гіркий вже трохи перемлів.
Нехай мине іще чимало днів,
Сумних ночей бузкового відтінку,
Не забувай земну звичайну жінку,
Що недостойна теплих твоїх слів.
|