На гобелени перестиглих днів Мазки пастельні накладає осінь І теракотом теплим у волоссі Серпневий день останній відзвенів.
Із тонкосрібних дивониточок Плете павук мереживну зажуру І на пожухлу нотну партитуру Приліг кленовий зморений листок.
Здійнявши віти трепетні у вись, Старенька вільха у молитві тане І гарбузів янтарні караваниУздовж городу мирно розбрелись.
І тільки вітру в цей супОкій-зась, Пантрує тишу осінь невблаганна... Лиш срібнодзвінна музика органна В її шовкові коси заплелась.
Неначе бАбок* крильцята лляні, Снують над плесом сонячні заграви!.. Пірнуло небо у горнятко кави, Вершками розчинилося на дні.
*Бабка-стрекоза.
|