Не ховай свої зелені очі, Із відтінком річкового дна, В сутінках загубленої ночі У кришталі келиху вина. Не ховай обличчя у волоссі, Не соромсь рум’янця на щоці. Ти сидиш незаймана ще досі Й мнеш суху серветку у руці. З хвилювань тремтять твої коліна, З хвилювань не підбереш слова. В телефоні з надписом «Аліна» Обертом від слів йде голова. Пишеш ти мої координати, Тишком поглядаючи в мій бік. Вдома з хвилювань чекає мати, Адже я жонатий чоловік А тобі всього лише сімнадцять. Трохи страшно – адже в перший раз. Мабуть, тільки ті з вас не бояться, Хто вже дійсно переживав екстаз.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
ruhlyvy:Пане Іване, Ви, вибачаюся, вдалися до відвертої ДЕМАГОГІЇ! Вам - про Київ, а Ви - про бузину! :-) Стосовно ж того, щоби втекти з Америки, то ми з жінкою вже майже пенс
у Вас 
0
