Відпусти мене доле на волю, Все так складно, а ти відпусти. Я зумію ковтнуть ковток болю, І до розуму суть донести. Так нестерпно боротись із часом, Заспокоювать душу слізьми. І волати, ховаючись, басом, Ти минуле в дарунок візьми. Не складай все в коробку мовчання, Доле, вірою серце сповни. Ні, не хочу ковтати зітхання, Відпусти мене…так…відпусти
Вірш гарний, перші два рядки просто суперові! (Можливо, варто якось уникнути повтору "ковтнуть ковток"?... Чомусь тут спіткнулась...) Моя оцінка - "5".
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Цей вірш – болюча сповідь про глибоке розчарування в людині, яка виявилася зовсім не тією, за кого себе видавала. Текст побудований як внутрішній монолог, де біль п
у Вас 
0
