Одцвітає кульбаба,
травнева снує хуртовина,
парашутики сиві
розгойдує легіт між трав.
Серед готики гір
соловіє гладка полонина,
пектораллю фіалок
духмяних її заквітчав
оксамитовий травень.
І тиша висить напівмертва,
бірюзовим сатином
застигли німі небеса...
Одцвітає кульбаба,
яка ж надаремна ця жертва -
невагомо-тендітна,
летка сиворунна краса...
Теплих кінчиків пальців
завія торкається ніжно,
за щетинки трави
зачепилась ангорова шаль...
Одцвітає кульбаба,
в душі по-весняному сніжно,
білий світ оповила
пухнаста і тепла печаль...
Одцвітає кульбабка, Парашутики мрії Розносять твої і мої, Бо вони в нас єдині, Щоб на нашій Вкраїні Чудо- цвітом кульбабки Щовесни цвіли.... Прекрасний вірш ,Наталю!
Яка ж красива пейзажна лірика!... тонко підібрані слова чіпляють струни душі і, читаючи вірш, хочеться летіти разом з кульбабою над полонинами, фіалками і впасти десь там, серед трав...
Тепло дякую, люба Валю, за такий чуттєвий відгук! Хтось дійсно надкусив сердечко, але четвірка - це ще не біда. Прикро, коли деяким авторам виставляють одиниці, ніяк не обгрунтувавши свій вибір. Але хай їм буде соромно за таку дорослу збиточність. Звісно, я не зважаю на таку дріб'язковість. Будьмо вищими за все це!
Ви тепер написали цього вірша (поетично - прекрасного) чи раніше?Скажіть як ви встигаєте так швидко його вистояти в душі щоб так звувало прекрасно.В мене так швидко не виходить,мабуть ще не доріс. Дуже дягую за велику естетичну насолоду , такі твори потрібно виставляти на конкурси. Просто суперово !!! Нажаль не зрозумів попередній коментар, ???
Дякую Вам сердечно, пане Іване! Вірша написала на днях, коли побачила сивіючі кульбабки в городі. А вистоявся він, і справді, швидко. Якось воно саме собою виходить. Я не виношую вірші довго. В кожного автора процес творіння відбувається по-своєму. Щодо попереднього коментаря, то пані Валя мала на увазі, що хтось навмисне виставляє авторам низькі оцінки, не коментуючи свій вибір. А це нечесно. Бо якщо вже хтось виставив оцінку, то повинен її обгрунтувати, а не ховатися, наче шкідник. Рада Вам!
Дуже дякую за докладні пояснення, так і хочеться читати і читати такі поетичні ізюминки і вбирати в себе красу навколишнього життя.Я думаю талант це не тільки хист , це і переживання, і щирість відношення до іншого, а головне правдива і чесна позиція до всіх і до себе самого.ясно , що кожен з нас не рівня один одному, і важко слабшим рівнятися з сильнішим і досвідченішим, але тут потрібна допомого тих хто більше розуміє.Ще раз успіхів і спасибі за щирість творчого признання ,яке я собі візьму на заувагу.Ще раз - успіхів !!!
Дуже мелодійні вірші Ваші, пані Наталія. Я вибачаюся, але вони чомусь схожі стають один на одного, повторюються теми і слова( хуртовина, шаль, пектораль, медові). Розумію, що це у Вас такий стиль.... Можливо, після цих слів у Вас будуть нові теми і нові слова. З повагою Ірина Пшиченко.
Звісно, вони схожі, бо це пейзажна лірика, в якій змальовується довколишній світ. Тому і образи час від часу зринають одні й ті самі. Просто я спостерігаю за природою і описую те, що впало мені в око. Якщо якась квітка чи деревце зацікавили мене, я не можу не написати про них (хоч раніше вже й зверталася до цього образу), бо інакше я буду нещира у своєму спостереженні і в намаганні поділитися з читачем своїми враженнями. Я не борець, не революціонер, не філософ і не громадянський поет. Я поет-пейзажист, який спостерігає за навколишнім світом і намагається передати його красу читачеві. Тому в моєму творчому доробку переважає пейзажна лірика. Дякую за щирість, пані Ірино! Я й надалі писатиму лише про те, що найбільше торкає мою душу. Якщо це буде природа, то й лірика буде пейзажна. У кожного поета є свої улюблені теми. І це природньо.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")