Коли навчишся слухати траву
І голос лісу зможеш розуміти,
Річок дзеркальних музику живу
Та гул вітрів, подібний до трембіти...
І у простих березових листках
Уздриш легких метеликів тендітних,
А полонина в росяних квітках
Тобі ясними барвами заквітне,
Мов самоцвіти впали у траву -
Замерехтить палітрою дзвінкою!..
Коли відпустить серце тятиву,
Пробивши обрій думкою легкою...
Ти просвітлієш сонцем поміж хмар,
Збагнеш нарешті істину важливу:
Життя - такий неоціненний дар,
Таке просте і неповторне диво!
І прокричиш у небо: "Я живу!
Усе моє: ліси, поля і квіти!"
Коли навчишся слухати траву,
Тоді і душу зможеш розуміти.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
1
Радію, що припало до душі!
:hlophlops:
Приємно це чути!
Змусила мене зашарітися... Дякую, люба тезко, за такий теплий відгук! 
