В бокалі квітки
спить кагор душі.
Тобі дарую свого
серця
трепет
ніжний .
У цій троянді я
крізь сум дощів
Несу маленьке
сонце свята в час вранішній.
В пелюстці
кожній - всі мої чуття.
Іду до тебе,
мила, щирий, мов на сповідь.
Як небо чистий.
Світлий, як дитя.
А серце щастям
рве кохання дика повінь.
Всміхнись мені,
маленька, з-попід вій.
Змахни сльозу,
як срібну зірочку лелітки.
Я твій, кохана.
Я навіки твій!
Любові смак
терпкий несу в бокалі квітки.
| 
у Вас 
0
