Грудневий вечір

Мій сизокрилий грудню, день добіг,
Небесний о́брус вітер поторочив,
Щербатий місяць ловить на батіг
Дрібні дублони вітряної ночі.

Пісочний час осипався на дно,
Прожитий день назад не повернути,
Терпких думок настояне вино
Гірчить на денці нотками цикути.

Криваві грона в темряві горять,
Пробиті на́скрізь, ніби з арбалету...
І ще один листок календаря
Злітає з гілки й падає у Лету.

А разом з ним несправджених надій
Розмитий шрифт на білому папері...
Та завтра знов розкрутиться сувій
І день новий постукає у двері.

Розкрилить сонце зранку пелюстки,
Розтопить шибку, з ночі захололу,
І будуть знову світлими думки,
Нова доба запуститься по колу.