Тридцять дев'ять років, як тридцять дев'ять кроків...
Тридцять дев'ять років, як тридцять дев'ять кроків,
Для когось ціла вічність, для мене - п'ять хвилин,
З ягняти я став вовком, хоч в серці - з ніжним шовком,
Бо сил щоденних звершень мені дарує син.
Я досі ще дитина, бо матінка жива,
Але для свого тину збираю сам жнива,
Того, що вчора сіяв, чому навчивсь від тата,
Для щастя дійсно треба, ба, зовсім не багато.
Комусь поперек горла, а хтось за мене гордий,
Мене, о ні, не змінять купюри, слави блиск,
Бо совісті акорди, дружити вміння - хорда,
Яких вже не зламають ні заздрість, ані зиск.
Я мріяв, завжди діяв і сталися дива:
Сім'я, будинок, статус і світла голова,
Настала мить саджати дуби серед гаїв,
І чути не рінг-тони, а трелі солов'їв.
Подумать, - майже сорок... Час відкривати корок,
Щоб в решті-решт відчути весь смак цього життя,
То ж в добрий путь і пору, хай настає вівторок,
Я п'ю за Вас, навзаєм, до дна, без каяття....
Не знаю хто Вам втюхав За слово одиницю. Хотіла би побачить Я цього мудреця. Дарую Вам п*ятірку, Хоч добре розумію, Вона не допоможе Всі справити серця.
Дай, Боже, Вам здоров*я! Хай буде любов і злагода у всій Вашій родині! Всього найкращого! З повагою Чумак.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
