Мене ненавидять за щирість, прямоту, Знайомі кажуть зрідка – божевільний, А я крізь стіни йду, торуючи мету, І дякую, що я, мій Боже, вільний… Не два, не три я падав і вставав, І усміхавсь проблемам одержимо, Бо скільки б дощ не лив і не тривав, Ні злива, град не стримає пружину… Стрічаю ранки, наче народивсь, Живу щомиті, мовби за хвилину Погасне сонце, просто – раз – і блись, І я не встиг всього між швидкоплину… Вже звик обіймами стрічати самоту, Хай перехожі шепчуть: «Божевільний», Я уявляю, що цілую саме ту, Бо тільки так я, Боже, буду вільний…
Завжди складно йти проти течії, або казати правду. Тримайтеся і далі гніть свою лінію!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
