Я закриваю двері Легким порухом руки, Занісши до оселі Присмак теплоти. Кладу його до столу, І будем з чаєм Осінньої любові, Трішки літньої печалі. З зірками сівши Край вікна, Перезирнувшись кілька раз Вип’ємо до дна Листопадовий джаз. Злизавши ноти з вуст Подихом долонь Проковтну той сум, Що за вікном.
Я закриваю двері Легким порухом руки, Занісши до оселі Присмак теплоти, І запах змочених Троянд росою Несу в собі, аби Вдихнути в твої ніздрі Багряної Любові.
Кажуть люди: просто осінь.
Але ж прийшла і стала на порозі боса, без стуку в душу увійшла, а я наївна її взяла і прийняла.
Я закриваю двері Легким порухом руки, Занісши до оселі Присмак теплоти Для тебе, Ось, Бери…
Ну що ж цікаво . Хоча насправді ніхто і не відгукнувся ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: «Ода відкритій душі» – щирий і світлий твір, де звучить любов і турбота про власну внутрішню сутність. У ньому відчувається прагнення зберегти чистоту й силу душі, яка є храмом любові та оберегом.
virchi: Кожна людина має свій хрест – власні гріхи, провини, випробування, але водночас і свою любов, мрію, пам’ять, які підтримують і ведуть уперед. Повторюваний мотив «у кожного» створює відчуття універсаль
у Вас 
0