Я закриваю двері Легким порухом руки, Занісши до оселі Присмак теплоти. Кладу його до столу, І будем з чаєм Осінньої любові, Трішки літньої печалі. З зірками сівши Край вікна, Перезирнувшись кілька раз Вип’ємо до дна Листопадовий джаз. Злизавши ноти з вуст Подихом долонь Проковтну той сум, Що за вікном.
Я закриваю двері Легким порухом руки, Занісши до оселі Присмак теплоти, І запах змочених Троянд росою Несу в собі, аби Вдихнути в твої ніздрі Багряної Любові.
Кажуть люди: просто осінь.
Але ж прийшла і стала на порозі боса, без стуку в душу увійшла, а я наївна її взяла і прийняла.
Я закриваю двері Легким порухом руки, Занісши до оселі Присмак теплоти Для тебе, Ось, Бери…
|