Ти казав, що весна схожа на мене Я повірила і розквітла в зеленій безмежжі, у подиху свіжого вітру… Ти казав, що ластівка носить мої крила, Я повірила і під дахом будинку гніздечко діточкам звила. Ти казав, що Сонце гріє моїм теплом, Я повірила і віддала для тебе цнотливо-нестримну Любов.
Ти казав, що осінню падає листя у мої обійми, Я повірила і трепетно-ніжно умилася слізьми, Як дощ. І хлинули ріки води неповторно крізь розстелену долю в низинах і високо в горах, понад хмарами в небі… звідусіль і усюди до єдиного тебе.
Ти казав, що очі мої як перлини – наївні та щирі мов у дитини Я повірила і стала малою у твоїх глибоких обіймах - вітром. Набравши глибини духовного простору повні легені Здійнялася вихором аби облетіти рідну Землю. Пригорнути до серденька кожну планету і Сонце і Місяць, і Зірки … Пригорнути темінь біди зафарбувавши її спогади в біле. Ти казав… Аби знялася я й полетіла розквітом в зеленій безмежжі у такому хиткому бентежжі.
Плакали краплі на мої повіки, струменіли щоками у мрійно-рожевих бажаннях, сміялися силою грому, розквітали вустами вогняної блискавиці… І я вклонилася Богу, як побачила в образі свому Їх лиця.
Знаєте, Людмило, завжди коли людина не може прийти до Бога, Бог приходить до неї. Христос цьому доказ. А не може тому людина, що придумовує собі різного типу планки. Тому прошу вас, будь ласка, не вірте в недосяжне, а досягайте, я ж тут, поруч вас на Землі, а не високо в хмарах.... З побажаннями Любові
Ти довірлива ? Знаю, таким людям ой як не легко у житті. Вірш ясно говорить що кожне слово сказане тобі, не піддавала сумніву, а берегла у собі як святиню. Я вражений.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
5!