А дощ іде і парасолька гине В моїх слідах на твоїй глині. Грім гримить у блискавиці Нетлінним спалахом у лиця. А дощ стоїть в моїх обіймах В твоїх долонях, наче крила, Життя за кадром того фільму Де я в реальність відлетіла.
І не махай мені на останок руками, Не рви одежу із поламаних грудей Не закидай, будь ласочка словами Нескорену буденність втрачених ідей.
А дощ лежить у мене на колінах Взявши їх в полон своїх обіймів, Цілунком вуст своїх нетлінних Лоскотом підкованої…. спини. А дощ кохає краплями свободу Стікаючи потоком з тіла мрій Я зліплена із глини Божої Любові Лечу лелекою у Райський вир.
І не махай мені на останок руками, Не рви одежу із поламаних грудей Не закидай, будь ласочка словами Нескорену буденність втрачених ідей. Я повернусь весни тієї, чуєш, любий, Коли розквітне у душі твоїй Любов Ти – не тільки я - моя подоба в людях В котрих Живе в очікуванні Бог.
Правда. Правда в тому, що руки(тіло) його, а моя душа.І зветься це чудо - Людина. Любов наша - Дух. І суму трішки є, бо я хочу аби це розуміли.... Дякую щиро З повагою
Він любить лежати на моїх колінах. Тому йому стає сумно, коли виграває сонечко....:)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
1
Люблю читати твої твори. Натхнення тобі!!! 
