А свічка світу світлом до могил...
Могли б і ми із свічкою стояти, Мов мати біля цвинтаря надій.
Біля хреста не свічка. Не одна Із дна думок встає немов на чати – Втрачати є кого. Кого стрічати Біля воріт останньої межі.?
Усі ножі заховано у піхви І ви пройшли по жилах. Ви - чужі.
А ви застряли в горлі і нема На вас уже ні ради, ні розради І раді ви, що ваша ще труна Без вас блукає світом. На параді Чужих могил, чужих імен, кісток...
Хічкок душі підводиться над світом І тіло приростає до свічок.
|