А свічка світу світлом до могил...
Могли б і ми із свічкою стояти,
Мов мати біля цвинтаря надій.
Біля хреста не свічка. Не одна
Із дна думок встає немов на чати –
Втрачати є кого. Кого стрічати
Біля воріт останньої межі.?
Усі ножі заховано у піхви
І ви пройшли по жилах. Ви - чужі.
А ви застряли в горлі і нема
На вас уже ні ради, ні розради
І раді ви, що ваша ще труна
Без вас блукає світом. На параді
Чужих могил, чужих імен, кісток...
Хічкок душі підводиться над світом
І тіло приростає до свічок.
| 
та
у Вас 
0
Сильно і важко.