А потім знову сходяться і знову розлучаються. Просто вони не осворені одне для одного. Гарно написав з цього приводу Ігор Муратов:
Елегія розлуки
Десь на різних меридіанах На роз'єднаних паралелях Б'ються два незустрічні серця В людських гомонах, як в пустелях Їм би вибрести із пустелі Щоб у визрілу мить спіткання Ощасливили менестрелі Неосмислені їх шукання Словом, струнами, віщим співом... Але час не стоїть на місці І мотає вже чубом сивим Отряхає зів'яле листя; І комашками нонпарелі В чорній рамочці - смуток шани... Й розбігаються паралелі, Йдуть у безвість меридіани.
І як розмножити любов щоб біль не досягала серця .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
0
.
