А потім знову сходяться і знову розлучаються. Просто вони не осворені одне для одного. Гарно написав з цього приводу Ігор Муратов:
Елегія розлуки
Десь на різних меридіанах На роз'єднаних паралелях Б'ються два незустрічні серця В людських гомонах, як в пустелях Їм би вибрести із пустелі Щоб у визрілу мить спіткання Ощасливили менестрелі Неосмислені їх шукання Словом, струнами, віщим співом... Але час не стоїть на місці І мотає вже чубом сивим Отряхає зів'яле листя; І комашками нонпарелі В чорній рамочці - смуток шани... Й розбігаються паралелі, Йдуть у безвість меридіани.
І як розмножити любов щоб біль не досягала серця .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за