Завірюха

Закружляла в танку завірюха,
Завертіла зимовий пейзаж,
Сніговіїв-партнерів не слуха
І морозів жорстокий арбітраж.
Розігрілась азартом свободи,
Підганяє сонливі вітри,
Відтанцьовує жар-пасодобль,
Чи то танго, чи вальс – раз, два, три.
Розлітається вихор сніжинок,
Замітаючи змійки доріг,
Сотні ніжно-холодних пір’їнок
Шлейфом рваним відсліжують біг.
А вітри, мов непрохані гості,
Розбігаються в простір полів,
Симфонуючи палко від злості,
Між її мелодійних ладів.
Все кружляє, вертить завірюха
Під овації змучених віт
І в обіймах холодного пуху
Витанцьовує зимній політ.