| На церковні хрести із вікнаПоглядає душа крізь туман,
 Порятунку жадає вона
 Від образи людської і ран.
 
 Зазираю у неба блакить -
 В піднебесся сягають хрести,
 Голос Божий тут вічно звучить,
 Наші душі бажає спасти.
 
 Тихо голос з небес долина,
 Та у серці відлуння, мов грім.
 Він звучить, як чаклунка-весна,
 Помагає прокинутись всім.
 
 Він звучить, як ранкова земля,
 Мов глибінь у морської води,
 Промовляючи Боже ім’я,
 Відвертаючи нас від біди.
 
 Він звучить різнобарв’ям тонів,
 В нім мелодії всі й голоси.
 Це – неначе всіх янголів спів
 І відлуння святої краси...
 
 З-під небес Божа ласка зійшла,
 Я готова їй серце розкрить.
 Порятунку волає душа,
 Голос Божий для неї звучить!
 |