Пробачте, друзі, помилки, Що з нерозумності робила. Я вчуся.Та не прощайте, навпаки, Як нелюбов’ю вам платила За щирую прихильність! Боюся, невдячність керувала Мною вправно. На милість, Як любить – я завжди знала, З материнським молоком Любов’ю упивалась, З першим сонячним теплом У ласці зігрівалась. Чому ж, не знаю, я скупилась На добро для милих друзів, Не з тою силою журилась, Як горе вас у чорній смузі В’язнями тримало, А біда, мов рідна мати, В скроні цілувала? Чом сил не було знищить ґрати І розвіять вашу тугу? Чи тою радістю світилась, Коли яскрава біла смуга М’яким килимом стелилась Перед вашими ногами?..
Зітру з чола потворні хиби, Бо нині каюсь перед вами. Господь помножив хліб та рибу, Господь дарує плоть та кров І в покаянні причащає. А я, помноживши любов, Дарую друзям, що бажають Від серця іскорку тепла, З якої вогнища палають, Не згораючи до тла. 18.03.08
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
