Україна
Блудить, ламаючи руки,
Мати-Вкраїна по світі.
Плач невимовний і мука:
"Що його далі робити?"
Стікає сльоза за сльозою,
І тужить нещасна щомиті.
Ділиться мати бідою
Із другом-порадником вітром:
" У мирі недавно жили ми,
Повага й любов панувала.
Та діти зробилися злими,
Чому я не впильнувала?
Панує скупість й розруха,
Брати посварились з братами...
Мене вже ніхто і не слуха -
Відцуралися діти від мами...
Пияцтво і лінощі в краї,
Не хоче ніхто працювати!
Я тільки щоднини страждаю,
Як важко на це споглядати!
О горе моє- безталаннії діти!
Вже зникло братерство між ними.
Роз їхались швидко по світу,
Живуть тепер поміж чужими...
А ті, хто залишився разом -
Все сваряться, б ються за владу...
У брата до брата - відраза,
В горілці шукають відраду.
Одне одного треба любити,
Батьків своїх не цурайтесь!
Я вже не можу так жити -
Об єднайтеся, діти! Братайтесь!"
І заплакала тихо Вкраїна,
Присіла на трави шовкові.
Ну а вітер по світу полинув
Розказати її настанови...
|