Буває...
Буває мить, коли думки навіюють лиш страх. Буває доля твоя у чужих руках. Буває ніч з безсонням на руках. Буває день увесь проведений в думках. Бува так тяжко, що не знаєш, як далі жити. В пустоту? І вже нічого не тримає, і думаєш: "Мабуть піду..." Піду туди, де без свавілля, думки летять у небокрай. Піду туди, де люди вірні, де є душі жагучий рай...
Додав: nastya345 (17.12.2011)
Розміщено на сторінці : Артюніна Анастасія
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1945 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 3
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.