В моїх кінотеатрах сновидінь -
Ти частий гість у вітровій подобі.
Роздмухавши шовки моїх одінь,
(я довго ще не стямлюся по тобі),
Влітаєш на розгорненім крилі
у закулісні коридори й сховки
моєї підсвідомости. В теплі,
в гостях у пам"яти...Ну щож: здорОвки!
Вітаю оксамит оцих ночей
з палаючим сузір"ям Оріона.
Горни мене у промені, а ще й
у вогнище гарячих мальв і крона-
розлогі та пливкі на тлі світань,
у, дивом набруньковане, кохання.
Затримай час! Занадто почезань...
Занадто їх багато! Давня-давня,
глибока пісня сивих прачасів,
а твердить ревно все одне і теє,
у сто, уже охриплих, голосів:
- Не прижевешся в чужині ! - а ще є:
такі, як струни, сріблені нитки
і золото міцної пуповини-
це ж ти по них і ходиш в сни...? Падкі
та нетривалі часові сходини,
але по них намотуєм життя
на стержень Духу, вишитий світлами...
і ми йдемО... між нами - перетЯг
розлук, недосвітань, у мрій на зламі.
Лишен одне я дуже точно знаю:
В моїх кінотеатрах сновідлунь,
ти бажаний над все, мій рідний Краю!
Верни мене у незабутню юнь!
|