Поет
Зігрійте мою душу – Звільніть мене від сну, Я неодмінно мушу Всю передать весну! Яка в мені так квітне, Хвилюється, дзвенить І гине непомітно, Хоч серце ще бринить. Боюсь залишать сили, Мине моє життя. Я втрачу світлі крила – І кану в забуття.
Додав: EvMessiah (07.03.2012)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Макаренко Євген
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 3778 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): весну , душу , забуття , крила , квітне
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
virchi : ШІ зробив наступну світлину. Цікаво... virchi : Вірш - наче ляпас ілюзіям + про те, що не можна більше ховати голову в пісок, сподіваючись, що буря пройде повз. Час прокидатися означає брати відпов
virchi : Хвеся вийшла чарівною! Найбільше сподобалося, що вона "дуже язиката" і "цілий день дає поради". Це так упізнавано для кішок, які