Поет
Зігрійте мою душу – Звільніть мене від сну, Я неодмінно мушу Всю передать весну! Яка в мені так квітне, Хвилюється, дзвенить І гине непомітно, Хоч серце ще бринить. Боюсь залишать сили, Мине моє життя. Я втрачу світлі крила – І кану в забуття.
Додав: EvMessiah (07.03.2012)
| Автор: © Євген
Розміщено на сторінці : Макаренко Євген
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2200 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): весну , душу , забуття , крила , квітне
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя