Знов легкоступом близиться Різдво. Поза плече сплива чергова віха... А тиха радість сповнює єство - дитинства дивна осяйна утіха, коли прозоро дихає кришталь у цих сніжинах біломармурових, накинувши туману сизу шаль поверх пахучих гілок смерекових. Коли рипить насніжено мороз у такті кроків піснею дзвінкою, немов отой музика-віртуоз, що ноти виколісує рукою з глибин душі на диво слухачам... І вже колядка голос озиває, до світу лине білим лелечам, у храмі серця Господа вітає.
| 
у Вас 
0
