Хочу розказати історію однієї Різдвяної пісні. Наберіться трохи терпіння тому, що почну здалеку. Я, ще пам’ятаю ті часи, коли в кожному дворі кричали гуси, качки, а в полях вистигали, і полонили своїм п’янким запахом, коноплі. Гусей і качок скубли по два рази за літо. Пір’я гарно сушилося, і у великих мішках прив’язувалося до бантини на горищі. Коноплі, у довгі літні дні, вибирали, мочили, сушили, терли, чесали, і в’язали у ладанки, і все це чекало слушного часу. Він наступав саме в грудні, коли надвірна робота вся була зроблена, земля вкривалася снігом, а за вікнами вила хурделиця. Хоч дні робилися короткими, зате вечори ставали щораз довшими, і жіночі невтомні руки шукали собі роботу. Якраз в ці дні, і збиралися вечорниці. Хто мав багато начесаних ладанок, збирав, щоб попрясти, а хто збирав, щоб подерти пір’я. За роботою жіночки розказували різні, цікаві історії, жартували, співали, але ніколи не дозволяли собі говорити про щось не пристойне, так, що ми діти, щоб не заважати, десь у куточку, чи на печі могли бути присутні, і в наших дитячих головах крутилися свої думки. Треба сказати, що якраз на той час випадав піст, із пісень дозволялося співати тільки колядки. Так от, коли всі колядки були вже переспівані, то просили тітку Ксенію, бо тільки вона знала цю пісню, щоб заспівати. Ми, діти, з нетерпінням чекали того моменту, навіть не знаю чому? Чи нас приворожував голос цієї трохи короткозорої тітки, чи слова тієї незвичної для нас пісні, чи може мелодія, але ми, як і всі, що були присутні, думками переносилися у ті далекі часи, і ніби жили разом з піснею. Було чути, як співають свою одвічну пісню веретена, чи скрип якогось жорсткого пера, і її м’який, сердечний голос. З тих пір минуло вже пів сотні літ. Вже давно немає тієї тітки, село з нинішніми порядками зубожіло, і нема потреби збирати вечорниці, але коли підходять Різдвяні свята, в мені чомусь бринить та давня, така добра, водночас така щемна пісня. Я зібрала у своїй пам’яті все, що змогла, і хочу запропонувати її вам. Може в комусь із вас забринять спогади свого дитинства, спогади святкування Різдва Христового. ВСІМ МОЇ ВІТАННЯ!!!!!
Пречиста Діва по світі ходила, Ісуса Христа з собою носила. Не сама ішла в далекі дороги, Йосип старенький збивав свої ноги. Прийшли до села, до крайньої хати, - Ой, ґаздо, ґаздо прийміть ночувати. - Не прийму я вас мої паніночки, Бо хата мала та й малі діточки. Ідіть до шопи, там сіна стоги, Там вам буде добре… А, вже пів ночі, вже друга година, Понад шопою зірка засвітила. Посеред ночі ясно засіяла, Пречиста Діва Сина нам являла. Як вона свого Сина породила, В білій пелені в ясла положила. - Якби я був знав, що така новина, Що в нашій шопі зродить Діва Сина. Був би постелив дітям під порогом. А, вам Невісто, ліжко з паном Богом.
Нагадав про своє дитинство, про ті казкові вечори, коли збиралася повна хата людей і при запалені лампадці розповідали всілякі історії. Інтернету тоді ще не було і живе людське спілкування було таким дивовижним...
Ваша правда. Все було таким таємничо-казковим, і хочу сказати збиралися не завжди інтелегенти, а розмови були спокійні, урівноважені. Вміли люди розповідати, і вміли слухати.
Так, Ваша правда. Ці люди перенесли голод,холод, розрухи, війни але мали незламну силу духу. І ці розмови були зрілі, змістовні, далекосяжні. Як багато збувається нині того, що доводилось чути ще тоді...
Сердечно вам дякую,п.Роксолано, за вітання і коментар. Плекаймо в серці добро і любов і устеляймо ними свої дороги на шляху до Отця нашого. Христос Рождається!
Дякую,п.Вікторе, що читаєте. Знаєте мені довелося добре попрацювати, щоб зв'язати обривки, які залишились у пам'яті.Хотілося, як можна більше передати дух того часу.Це місце "Ідіть до шопи, там сіна стоги, Там вам буде добре…" ну ніяк не давалося. Думаю в нас люди з різних регіонів може хто чув, знає цю пісню, а може подібну, що зможе доповнити, от ми разом і відредагуємо, а ні...Може допоможите?
нічого собі!!!!! які Ви молодці!!!! а це який регіон України??? Будь ласка, додайте цей твір сюди: http://virchi.pp.net.ua/forum/52-163-1 Тільки напишіть назву села і області, щоб знати звідки родом ці традиції і колядка.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
