Молюсь журюся де є наше небо‚ На якому зорі розсілись весною У садах Надсяння в час перед війною Глянь сльозяться очі бо плакати треба Молюся як тато бабуся і дідо Як мама з сестрами десь біля каплички Чую молитвою промовляє річка, Що спішить до Сяну улюцькім Бескидом Молюся тихенько за рік сорок сьомий За спалений Улюч і за Борівницю За тих, що стріляли до людей як в птиці За жертви Волині але й Павлокоми Молюся і прошу о молитву брата Який в землю предків приніс гіркий злочин Бо якщо ти, брате, молитись не хочеш То як відсвяткуєш Великодні свята…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Дуже сильний, гострий і водночас глибокий вірш. У ньому відчувається не просто критика, а біль за правду, справедливість і відповідальність перед людьми. Особливо влучно з
virchi:Дуже образний і глибокий вірш. 🌿 Стільки різних перевтілень — і зрештою все одно повернення додому. Особливо сподобався фінал: простий, але дуже сильний. ❤️
у Вас