Став у церкві на коліна І молю святих, - А надворі хуртовина Сипле й сипле сніг. "Досить", - легше, ніби, стало, - До дверей, в поріг, - Не відкрить, - позамітало, - "Не пускає гріх?..." Так три рази повертався, Аж зі страху змок, Зранку лиш опам'ятався, - Дяк вікрив замок. Лобом довелось побитись Услужив "сніжок", Буду я тепер молитись За кожен грішок...
Шановний Шляхтичу! Не зважайте на мій експромт. Ваш вірш дійсно дуже глибокий і вартий похвали. Тому 5.0. У ньому цілком реально спрацювало правило: "Краткость - сестра таланта". Просто мені чомусь закортіло розбавити сіру буденність краплею гумору. Натхнення Вам і хороших свят!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
У ньому цілком реально спрацювало правило: "Краткость - сестра таланта". Просто мені чомусь закортіло розбавити сіру буденність краплею гумору. Натхнення Вам і хороших свят!
