Вдих В сплетінні рук і ніг в сплетінні Душ і Духу
шептатиме на вушко мовчазні слова та чарівна подушка грудневого календаря а покривало вихором здійметься і світ навколо нас вогнем займеться горить кімната ложе жалібно пече і димом пахне як, о, Боже... його роздмухане плече на моїх грудях ласкаво засне … заколихається тривожно куточок світу у душі Божественно й безбожно розчинюсь в твоїй руці. так трепетно і слушно читаєш сльози у моїх очах а я покусуючи вушко прощавай…
не що ночі не щоразу не знов і не коханка й не дружина і не мати й не сестра… його нетлінна половина краде мене з життя в життя оті солодкі миті зі мною не для нас з тобою не для мене не для тебе з ним він дарував мені годинник ти крав від нього час я спала мирно він не будив бо ти зірки запалював для нас так трепетно і слушно ти підмінив його подушку підклав про себе сни і я загублена в перині живу майбутньої весни. малюю небо снігом хмари – сміхом… а себе – тобою – нетлінною Любов’ю
в сплетінні рук і ніг в сплетінні Душ і Духу ти взяв мене… від всіх і переміг розлуку.
Видих
|