Знаєш, я сьогодні літала у сні –
Пестила губи тамуючи спрагу Твою,
І Ти пив нескориму наснагу в бою.
Може, то сльози, а може роса, але
Упіймавши усмішку в вустах,
Піт витирала з чола,
Здіймала цілунками втому…
Й понесла в обіймах додому.
Знаєш, малюючи сонце щоранку,
Із ночі, в майбутнім світанку,
Розбиваю жорстоку облогу
В молитві про Тебе шепочучи Богу.
Люблю оживати у митях про нас,
І Бог хай розсудить той час
Нестерпний до болю… я живу…
Чуєш, дихаю Тобою.
І не зупинить Любові війна!
Нескорима, навіки єдина – Твоя.
Під зоряним небом чекаю,
Надіюсь, вірю, люблю.
Знаєш… я знаю, Ти знаєш,
Що в серці Тебе бережу,
Ти просто не можеш не знати.
Вертайся, аби знову мене обійняти…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 