Добре. Мовчки. Простелюся на підлогу Під босі ноги Богу І поцілую вік Ані за тебе, ні за себе – За нас усіх.
Не треба. Знаю. І де ж той діалог? Мовчу так щиро, як кохаю А Він же чує – Бог.
Навіщо грому світло, А блискавці - вода? Коли блукає світом… Самота.
Ти де? Я тут, ти там. Нема у слові крапки, Лише кома – Спомин. А треба ж нам Тире.
Ти де?
Гукнув у простір вітер, і став чекати. Вже пожовкли квіти, всохли трави і листя відірвало останній шмат надії, полетіло вихором у буревії крізь зиму у весну… Сумна це мамо, казка, певно, я вже не засну. Моя невинна доця, самота – це щастя у розпачі розпеченого Сонця. Так ось чому багато так тепла в душі самотнього добра.
Найкращу оцінку яку я бачу то це відчуття емоцій читача, дійсно вмію відчувати людину зсередини, певно тому твори виходять хвилюючими.... Тож дякую вам усім З повагою
Незвичні дні цієї долі що розповіддю кличе десь в життя , кудись у світ де вже живе з собою всіх кличе нас . Вона часом далека й недосяжна , здається ніби мрія це жива . Вона дає надію кличе в світ широкий , і дивним словом щастя промовля . Часом і сум у душу заглядає , часом буває що далеко все . вона жива , і десь досі блукає . приходь до нас , нехай з тобою буде ще світлішим день . ЗАКЛИК ДО ПОЕТЕСИ .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
у Вас 
0
