Привіт. Я теж скучила. Ну чого ти? Усміхнись. Люблю твою усмішку. Люблю дивитися на бадьорі кутики губ, які тоненькими стрілочками лізуть догори. Тиша триває. У кімнаті напівсвітло. У дворі росте ргуша, стара-стара. Плоди своєю вагою ламають гілля, але вона не просить мене зібрати їх, чогось не просить. Певно, ще не дозріли. Між грушею та вікнами великої вітальні лежить двір. Він часто тупоче дитячими ніжками по друківці, невдовзі перестрибує клумбу падаючи у майже зазеленілий газон. Уявляєш, я створила його оцими малими руками. Було важко, та по закінченні сіла відпочити, оглянулася і любо стало, приємно та ніжно… Захотілося Райських птахів. Поруч на пихатому горіхові живуть два голуби, сім’я синичок. Час від часу залітають в гості ластівки та горобці. А одного разу лелека кружляла над нами, покружляла і полетіла туди. Коли на клумбі загомоніли чорнобривці(маленькі та великі) на пару з безсмертниками, гладіолусами, трояндами, хризантемами і багато інших квіток, зкинули по насінині і сказали – це дарунок весні. Я взяла у пригоршні квіткове дитя і занесла до хати. Кімната завжди дивиться на подвір’я трішки заздрісно, бо мріє вийти погуляти. Альтанка у процесі творіння вигріває на сонгечку білі боки. Запахло вечором. Тепер моя кімната найщасливіша в світі, адже до неї завітав місяць сонячним сяйвом. Сів на підвіконні і співає пісеньку про сон. Вона заснула у тихому шоросі нічної тишини. Тихо, не налякай світлячків, вони так гарно цвірінкочуть попід вікнами. Місяць гострий, хоч на справді круглий. Хочеться додому. - Хіба ти не вдома? - Вдома. - Не розумію. - А що тут розуміти – я вдома, але в своєму минулому, яке стало теперішнім. - То ти приїхала з майбутнього? - Прилетіла :) - А покажи свій корабель. - Я сама корабель. - Та ні, ти маленький кораблик :) Ти схожа на маму, а треба на батька. Просто дівчинка, яка схожа на тата – щаслива. - Та я щаслива. Може це дивно, але я схожа на себе. :) Зірочка підросла, стала ще красивішою.Багато малює, вивчає гру на фортепіано, та англійску мову. Кілька днів тому їй виповнилося вісім. Сьогодні почалася перша доба її життя без мами – захотіла спробувати побути самостійною. Прокинулася, застелила ліжко, напоїла водою квіти, поснідала і вибігла у двір. Послухай, як вони тупочуть з друківкою. А зелена травичка мріє уперше поголитись. Вона така ж наївна, як я, бо вірить, що після першого разу стане справжнісіньким газоном – густим, як щетина і ніжно-м’яким, як мама. - Чого усміхаєшся? - Та я раптом захотіла торкнутись твоїх ледь волоханих грудей. - :) Маленька роспусниця. :) - :), Може я жінка і маленька, але розпусниця, скажу тобі, велика, особливо з тобою. - :) Тільки не кусай. - :) ну, зовсім тіршки… А місяць лишився сидіти на підвіконні. Часом підправляв наші тіла своїм блиском. Тоді двір, клумба, альтанка, газон, груша, горіх… ловили маленькі спалахи через незатягнутого рулета на вікні. Кімната немов маленький човник попливла за ранком.
- Ти все ще читаєш мене? - Аг-г-а-а… - Ну, і як? - :) - Що, смішно? - :)
Гарно. Твір, як легенький, весняно-літній вітерець.. але відчуття тепла і ніжності переплітається з ледь помітним сумом... може здалося? *** Ось тут подумала що може очепятка, але потім знову те ж саме... Може Ви правильно написала, але в нашому місті кажуть "бруківка"
Він часто тупоче дитячими ніжками по друківці Послухай, як вони тупочуть з друківкою. ________________ 5!
Наталю, дякую за увагу. Правильно казати - бруківка. Але ж я нестандартна, як кожна людина по-своєму, вимальовую у творах свій стиль, а вірніше свою дитячу сутність, саме тому друківка. Бо наче видруковую кожен крок Зірочки і Райського двору... своєю любов'ю. Нехай це буде бажанням автора писати так, а не інакше. Є сум, але він радісний. І так буває. Дякую за розуміння.
Так цікаво читати цього автора , але де ж вона поділася , я хочу щоб прокинулася до творчості , щоб було цікаве і краще спілкування . ЧЕКАЮ !
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Так, зло і підлість трапляються серед людей. Але, на мою думку добрих, чуйних людей більшість. Вони підтримають і допоможуть. Треба вірити в к
у Вас 
0
Дякую за розуміння. 
