А давай, ми будемо дихати разом. Я розпроструся на твоїх грудях, І так лоскотно прошепочу на вушко Бездоганно звабливий віршик, Прочмокаю танець волосинок, Які губляться між диханням Твоїм і моїм…
А давай, ми будемо дихати разом. Зіллємось у фарби усіх кольорів, В хаотично безмежному просторі ліжка Відкрию сердечно написану книжку. Кину по букві, по слову римою В губи величному Богу Твоєму і моєму…
А давай, ми будемо дихати разом. Літати у пристрасті клопітких почуттів, Без звуку затяжним краєвидом у волі Візьму тебе в каштановий вир, Пролоскочу, прокусаю, пролижу… цукерку Премудро-солодкого язика Твого і мого…
А давай, ми будемо дихати разом. Як ноти у пісні, як рима в словах, Як загублені Всесвітом пазли, Як Вічність у часі, Як блиск у очах, Як закохані в вальсі… Давай, ми будемо дихати разом – Носом до носа, вустами до вуст Твоїх і моїх…
|